СУСПІЛЬСТВО

Микола Швець: Корупція в українській міліції почалася з Кіровограда (2)

(Закінчення. Початок тут).

– Миколо Яковичу, після відставки генерала Черевичного ви з ним не зустрічалися?

– Ні, але по телефону говорив. У день його народження. Він був здивований, що я на нього не ображаюся. А я йому: «Чому я маю на вас ображатися? Ми з вами були на роботі. Але як би ви тоді підставили мені плече, Кравченко не став би міністром, і система була б іншою. А ви сказали, що я обливаю брудом найкращого міліціонера країни, а я лише наводив факти, які, до речі, були відомі всій Кіровоградській області». Тоді він запитує: «Можна, я приїду в Кіровоград, ми з вами посидимо, поговоримо?» «Звичайно, можна, – відповідаю. – Я на вас не ображаюся».

– Не приїхав?

– Поки що ні.

– Сьогодні, через двадцять років, ваші погляди не змінилися? Ви не помилялися, коли говорили про суцільну корупцію в МВС, яке очолив Кравченко?

– Навпаки. Всі факти свідчать про те, що я був правий. Система стала злочинною організацією, там усе купувалося й продавалося – посади, звання. І коли зайшла мова про причетність Кравченка і його «орлів» до убивства Гонгадзе, я не здивувався – я надто добре знав Юрія Федоровича. Заради кар‘єри ця людина була готова на все. А тоді, як пам‘ятаєте, президент Кучма назвав його своїм правонаступником, тож він радий був старатися.

– І про це все ви сказали у своєму виступі на минулорічних зборах ветеранів МВС при обласному управлінні? Як відреагували присутні?

– А як мали відреагувати ті, кому подобалася запроваджена Кравченком система? Сказали, що їм такий заступник голови організації не потрібен.

– Що, крім корупції, заважало колишній міліції працювати краще і від чого вам би хотілося застерегти нинішню поліцію?

– Успіх діяльності будь-якої правоохоронної структури дуже залежить від довіри населення. Наприклад, оперативно розкривати злочини можна за умови повної довіри народу. Якщо народ тобі довіряє, то й допомагає. А на яку довіру й допомогу можна було чекати, коли в міліції процвітала корупція, коли за гроші можна було як відкрити, так і закрити справу? Я не пригадую, щоб при Кравченку і його наступниках кіровоградська міліція посадила хоч одного так званого кримінального авторитета. Згадайте події з підрахунком голосів на сотому окрузі – де нині головні фігуранти справи? На волі, займаються сумнівним бізнесом тощо. Дехто з них став депутатом місцевих рад. Мені достеменно відомо, що на одного з них – зараз він держслужбовець – було зібрано доказів про злочинну діяльність більше, ніж на колишнього президента Януковича. А коли він працював у міській раді, керівництво міліції разом з ним відкривало нове приміщення сьомого відділення. Того відділення, яке збирало докази його винуватості. Такі ось парадокси. Корупція для будь-якої правоохоронної системи – це ракова пухлина, яка рано чи пізно зруйнує ту систему повністю, що й сталося з міліцією. І про це повинні постійно пам‘ятати нинішні працівники поліції, особливо її керівництво.

– Миколо Яковичу, але ж ветерани міліції, колишні ваші колеги, знали, що ви реально боролися із корупцією в МВС, чому вони вас не підтримували?

– Я не можу сказати, що всі не підтримували, були такі, хто теж бачив Кравченкові «нововведення» і обурювався. А інших я не засуджую й не ображаюся на них, бо багато з них чесно виконували свої службові обов’язки і навіть уявити не могли, до чого допрацюється міліція. Допрацювалася, як кажуть, до ручки, не випадково люди називали її бандою в погонах. Там усе підпорядковувалося зароблянню коштів для керівництва. Дійшло навіть до того, що беркутівців примушували охороняли ставки в довколишніх селах. Я цього не знав, але одного разу отримую повідомлення: на одному із ставків беркутівці побили місцевого жителя. Я приїжджаю туди вранці й дізнаюся, що сталося. Два п’яних беркутівці впіймали сільського рибалку, побили його (як потім з‘ясувалося, відбили йому селезінку) й напівживого поставили у спеціально зварену залізну клітку, де той знаходився до ранку. Вранці його забрала швидка допомога. Та мене найбільше здивував не садизм цих беркутівців, а те, як їх захищали заступники Кравченка! Згодом вони всі поставали генералами і ще донедавна (а може, й досі) в головному управлінні УМВС висіли їхні портрети, а напис повідомляв: «Ними гордиться кіровоградська міліція». Але, сподіваюсь, справедливість колись переможе й кожному з них в історії міліції-поліції буде відведено місце, яке вони справді заслуговують.

– Народ дуже хоче, щоб поліція, яка складається з молодих, переважно нових людей, його не розчарувала. Ви вірите в те, що реформування поборе корупцію в системі МВС?

– Вірити завжди треба, але знаєте, з чого треба було починати реформування? З вибаченням перед тим же народом. Треба було, аби президент чи міністр сказали всю правду про те, чим стала міліція і чому її треба реформувати. Тоді народ зрозумів би, що наміри їхні серйозні, що вони хочуть щось змінити на краще. А так багато сумнівів. Щодня ми бачимо, як поліції, всій системі МВС бракує професіоналів. До слова, і не тільки їй. Візьміть прокуратуру. Сумно стає, коли суд повертає кримінальні провадження тільки через те, що обвинувачення складено не якісно. Зрозуміло, справжніми професіоналами не стають за кілька місяців, за кілька років, їх треба ретельно готувати, виховувати, вчити і цінувати. А це вже завдання керівництва. Я ніколи не забуду, як проводжали на пенсію молодшого інспектора пошукової групи старшину Бориса Черткова. Вручаючи йому подарунок перед строєм, тодішній начальник обласного управління генерал Марусенко сказав: «Борю, ти можеш заходити до мене будь-коли, і якщо я тобі нічим не допоможу, я перестану себе поважати». Знаєте, чому він так сказав? Борис був професіоналом, на його рахунку були десятки, якщо не сотні затриманих злочинців. Ось я й хочу, щоб ті, хто нині прийшов у поліцію, дослужився до такої поваги. Бажаю їм усім успіху!

Валерій М‘ЯТОВИЧ