СУСПІЛЬСТВО

Наталя Бондаренко: Хочеться, щоб наше село ще багато років процвітало

За п’ять кілометрів від обласного центру в долині притоки Інгулу річки Писарівки розкинулося мальовниче українське село Бережинка. Тут живуть працьовиті люди. Тут підростає талановита молодь. І тут минулої неділі святкували День села, його 265 річницю. Святкували весело, гучно, радісно. Благо, і гарний настрій селян, і розкішна осіння погожа днина тому сприяли.

Місцева малеча з самого ранку освоювала атракціони та робила «тату» на все обличчя. Військовий оркестр третього полку спецпризначення – окраса багатьох заходів – розважав перехожих. Ярмарок демонстрував гастрономічні вміння місцевих господинь. Виставка робіт Сергія Марущака – талановитого місцевого різьбяра й фотографа – пропонувала долучитися до споглядання неймовірних робіт майстра. Польова кухня дарувала аромат і смак неперевершеної солдатської гречаної каші з тушонкою.

– Наша земля благодатна, бо Бог допомагає нам. Під час Великої Вітчизняної війни найменше земляків загинуло з нашого села, із понад шести десятків захисників України в АТО всі повернулися додому живими, – наголосила під час урочистостей, що проходили в сільському Будинку культури, сільський голова Наталя Бондаренко (знімок – ліворуч вгорі) і принагідно запросила всіх новітніх захисників Віт-чизни одержати в сільраді по тисячі гривень матеріальної допомоги.

Село розвивається. Кількість вулиць і провулків збільшилася майже втричі, й мешкає тут нині 2,5 тисячі чоловік. Переважна частина випускників залишається жити в селі, тож народжуються нові сім'ї, а відповідно нове поповнення. Одну із сімей, що утворилися напередодні, – Антоніни та Івана Данильченків – привітали того ж таки дня. А ще згадали ветеранів, котрі у шлюбі вже 60 років, – Євдокію Севастьянівну і Федора Михайловича Гладунів. Вони подарували світові трьох дітей, семеро онуків і вже дочекалися двох правнуків. Серед їхніх нащадків – і педагоги, і медики, і юристи, й агрономи.

– Ми з дідом прожили не марно, залишили слід по собі. А тепер лише прагнемо, щоб і наші діти-внуки-правнуки завжди були в мирі та злагоді, – ділиться найзаповітнішим Євдокія Севастьянівна, котра на святкування села прийшла сама, бо «в діда ноги болять – як не як, а вже – 83».

– Вашому селу у свої 265 є чим пишатися. Це і художні дитячі колективи, і школа, очолювана Катериною Володимирівною Буртак. Завдяки старанням її особисто й усього колективу ваш навчальний заклад із року в рік посідає перші місця в районному рейтингу. У вас прекрасний теат-ральний і вокальний колектив «Волошка», – зазначив голова районної ради Сергій Кадигроб, пообіцявши в подарунок для дитячого садка новенький холодильник.

– Не всі пам’ятають, що раніше День села співпадав із Храмовим святом. Але, на жаль, у Бережинці храму немає. Треба над цим працювати і сподіватися, що рано чи пізно церква з’явиться. І все в вас буде добре, – долучився до привітань отець Костянтин.
Зі сцени зачитали телеграму від голови обласної ради Олександра Чорноіваненка, де йшлося про те, що «найбільше ваше багатство – це люди, котрі самовідданою працею допомагають зробити село кращим, примножують славу землі, на якій живуть і працюють».

Згадали того дня й усіх колишніх сільських голів, голів колгоспів, директорів школи. Подякували за організацію свята спонсорам: підприємствам «Агродар плюс», «Шипшина плюс», власникам місцевих магазинів, Валерію Вєхтєву, котрий запросив на святкування оркестр, приватному підприємцю Олександру Крившенку. Це завдяки їхній матеріальній підтримці іменинники ще довго насолоджувалися мистецтвом неперевершеного академічного театру музики, пісні і танцю «Зоряни».
Олександр Крившенко так пояснив кореспондентові своє бажання долучитися до свята:

– Мені випало побувати в багатьох селах нашої області, але Бережинка – це щось особливе. Тут і природа гарна, і люди неповторні. Особисто знайомий з багатьма бережинцями, підтримую з ними добрі стосунки. Маю намір і надалі їм допомагати, вкладати кошти в розвиток місцевої економіки.

Можна сміливо стверджувати, що День села бережинцям вдався, однак це не заважає його голові мріяти про майбутнє.
– Хочеться, щоб наше село ще багато років процвітало, – сказала Наталя Бондаренко.

Лариса РОМАНЮК