СУСПІЛЬСТВО

Сонце зимою від Анатолія Янєва: подарунок знаному кропивницькому митцю, заслуженому художнику України

Творчий подарунок відомому кропивницькому митцю, заслуженому художнику України Анатолію Янєву з нагоди його 75-річного ювілею підготував художньо-меморіальний музей Олександра Осмьоркіна, презентувавши на музейному веб-сайті віртуальну персональну виставку його творів «Сонце зимою».

Експозицію ювілейної виставки складають понад двадцять живописних та графічних творів художника з музейної колекції «Сучасне українське образотворче мистецтво» різних років, починаючи з 1970-х і до сьогодення. Пейзажі, натюрморти, портрети друзів-художників, рідних і в стилі «ню», а також автопортрети митця яскраво відображають еволюційні процеси в класичному реалістичному живопису, традиції якого художник впевнено впроваджує в сучасній образотворчості.

Ці твори Анатолій Янєв дарував до музейної збірки особисто щоразу як влаштовував свої персональні вернісажі і не лише в нашому музеї, а й в інших мистецьких закладах – відділі мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д.І.Чижевського ще у 1996 році, обласному художньому музеї, який нині має величну назву Музей мистецтв, у 2010-му та галереї «Єлисаветград» в 2015-му.

До речі, коли ми презентували виставку «Мистецькі обрії Анатолія Янєва» в рамках арт-проєкту «Лауреати обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна»  в 2013 році, в день її відкриття до музею завітав власник галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов і передав в музейні фонди живописну роботу «Портрет Віктора Перепичая», написану Анатолієм Янєвим на початку творчої кар’єри у далекому 1979 році. І це досить символічно, адже Анатолій Янєв і Віктор Перепичай не лише однокурсники по Київському державному художньому інституту, нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури України, де педагогами у них були народні художники України Тетяна Голембієвська та Віктор Шаталін, а й разом працювали спочатку в Кіровоградських художньо-виробничих майстернях Художнього фонду Української РСР, а згодом в художній школі ім. О.Осмьоркіна.

Є в музейній колекції ще один портрет колеги художника «Остроухов», але вже графічний, виконаний вугіллям у 1984 році. І подарував нам його Анатолій Микитович по завершенні персональної виставки «Живописний всесвіт Анатолія Янєва», яка експонувалася в рамках унікального музейного арт-проєкту «В майстерні художника» в 2018 році. А унікальний цей проєкт тим, що його складовою є каталог виставки з кольоровими репродукціями творів та мистецтвознавчою статтею провідного наукового співробітника музею заслуженого художника України Андрія Надєждіна, вірніше, інтерв’ю з художником, під час якого автор виставки відповідає на численні питання про мистецтво, про те, яким був його шлях до образотворчості і що для художника значить його майстерня.  

Спілкування з Анатолієм Янєвим було особливим, відповідав він професійно, зі знанням справи, і не дивно, бо в свій час успішно працював викладачем мистецького факультету Центральноукраїнського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка, але й з гумором, бо є життєлюбом і оптимістом.

Ось декілька фрагментів зі статті «Непереборне бажання творчості» в каталозі «Живописний всесвіт Анатолія Янєва»:

«- Коли Ви почали малювати?

- З дев’яти років. Сестра молодша поїхала в Нову Прагу, в район, і привезла акварельні фарби, от як зараз пам’ятаю, така собі коробка в дванадцять фарб. А старша сестра приїхала з Кіровограда, вона навчалась англійської в педінституті, і намалювала коняку з Чапаєвим, а я розфарбував, при чому коняку якимось оранжево-теракотовим кольором, і носився з цим малюнком не знаю скільки. А через рік товариш привіз мені олійні фарби, маленькі такі тюбики, ну й пішло-поїхало. Взагалі, бажання бути художником в мене було тотальним і непереборним.

- Мистецво впливає на формування спільноти народу, нації?

- В першу чергу. Якби не було музики, образотворчого мистецтва, театру, літератури, то наше життя було б суто тваринним. Всі ці чинники формують світогляд, традицію, впливають на розвиток інтелекту. Зверніть увагу, там, де є більше доступу до театрів, музеїв, там і середовище більш розвинуте та самосвідоме. Я точно не пам’ятаю, але хтось з великих художників вважав, що у людини є спеціальний орган для відчуття мистецтва. Та чи у всіх? Не думаю. Мистецтво змінює форми, але його сутність, потяг до досконалості та гармонії залишається».

Саме гармонію і творить заслужений художник України Анатолій Янєв. І нині він активно працює, постійно перебуває в пошуку нових форм виразності. І все для того, щоб більш глибоко розкривати образ людини і світу, в якому вона живе, спонукаючи всіх нас замислитись над сенсом буття і відчути гармонію живописного всесвіту талановитого художника.

Віта Чернова,

директорка художньо-меморіального музею О.О.Осмьоркіна