СУСПІЛЬСТВО

Крим після анексії

Протягом місяця кіровоградка Валентина Максименко разом із невісткою та внуком (на знімку) відпочивали в анексованому «братньою» Росією Криму.

Жили переважно у Форосі. Відвідали Ялту, Бахчисарай, Севастополь, Гурзуф, Алупку. Те, що вони там побачили, не завжди співпадає з телевізійними картинками. Однак це – інформація очевидців.

Попри те, що курортний сезон-2014 у Криму безповоротно провальний, переважна більшість кримчан задоволені своїм нинішнім становищем. Ті ж, хто зізнається, що не про таке життя мріяли, кажуть, що коли голосували за Росію на референдумі, – просто сподівалися, що таким чином можна уникнути війни зі «старшим братом».

– Ми ніколи й не були українським Кримом, доводиться чути від багатьох, – розповідає пані Валентина. – Кримчани тішаться, що медогляд нині для них безкоштовний. Аптеки активно переводяться з будь-якої іншої в державну форму власності. Ціни в усіх них після цього вирівнюються. Корінному населенню байдуже до того, що ще донедавна значна частина аптек була чиєюсь приватною власністю – не в них же відібрали…

Валюта, зв'язок на півострові вже російські. Більшість відпочивальників – росіяни. Звісно, зустрічаються і люди з Полтави, Дніпропетровська. В основному Крим наводнили біженці: вихідці з Донбасу – небідні люди. Дехто сподівається там пересидіти воєнні дії, дехто збирається жити. Хтось планує перебути в Криму війну, а потім у пошуках кращої долі податися на Київ. Заробітчани часто скаржаться, що їхні прибутки зменшилися удвічі порівняно з минулим роком. Корінні кримчани зі співчуттям ставляться до біженців: здають їм на пільгових умовах житло (якщо минулоріч оренда окремого будиночка коштувала 100 доларів, то минулого серпня – 400, а то й менше гривень), допомагають, хто чим може. Але, коли серед біженців трапляються відверті хами, котрі, крім пиятики, нічим не цікавляться, – ліміт доброти швидко вичерпується і з ними розбираються «по-чоловічому».

– Серед тих, хто втік у Крим зі східних регіонів (замість того, щоб боронити рідний край від агресора. – Авт.), –  ділиться жінка, – чимало категоричних противників усього українського. Біля нас мешкав хлопець із Горлівки, котрий працював на атракціонах, і ще одна родина, житло яких розбомбили, то вони нам прямо закидали: «Це ваші фашисти стріляють». Прапори скрізь – російські. Їх багато. Український побачили всього лиш раз у Севастополі: дівчина ходила з ним по площі, ніхто її не підтримував, але ніхто й не чіпав.

Порожні полиці в магазинах – то або фантазії телевізійників, або інформаційні технології. Продукти дорогі, але їх удосталь: м’ясо – 100 грн за кг, помідори – 7-10, яблука – 20, сливи – 20, морозиво від 7 за стаканчик і десь до 20 за пачку іншого, картопля – 8-10 грн
за кг, молоко – 20 грн за літр.
Зі Львова в одному потязі з пані Валентиною їхала жінка середніх літ до своєї 81-річної матері у Сімферополь. Розповідала, що старенька цілком задоволена тим, що лишилася в Криму, бо пенсія в неї тепер значно вища, ніж була українська, їй на все вистачає.

– Єдине, чого бракувало, в цій подорожі до і з Криму, – сміється кіровоградка, – станційних пиріжків. Прибрали вуличну торгівлю у великих містах. Тепер несанкціонованих товарів на залізничних вокзалах чи деінде не купиш.
Відповідаючи на наше запитання стосовно мови, пані Валентина наголосила, що вона говорила з усіма принципово українською.

– Відповідали мені, хто російською, хто переходив на українську. За весь місяць лише одна жінка мене перекривила... Поряд з нами в будиночках жили люди з Чернівців, із Луганська. Мовних проблем не виникало взагалі.
А от щодо страхів кримчан, то вони, за спостереженнями нашої співрозмовниці, найбільше бояться війни.

– От гуляєш по Набережній Ялти й розумієш, що всі довкола тільки про війну й говорять, це не давало розслабитися. Воєнна тема всюди: у транспорті, на пляжі. При цьому вони користуються збоченою інформацією, вважаючи росіян – захисниками, стверд-жуючи, що житлові будинки, квартали обстрілюють «нацики». При цьому кримчани не стомлюються повторювати, що війна посіяла ненависть, забуваючи, хто саме нав’язав і розв’язав цю війну.

Розпитувала й записала Лариса РОМАНЮК