СУСПІЛЬСТВО

Справедливість є. За неї треба боротися

Я неодноразово писав на сторінках нашої газети про те, як керує державним підприємством «Кіровоградстандартметрологія» Олександр Середа. Не будучи фахівцем з питань, що належать до сфери очолюваної ним структури, він не спасував і розгорнув бурхливу діяльність в іншому напрямку – поліпшенні умов для підлеглих. Масштабу будівельних і ремонтних робіт тут можуть позаздрити навіть значно крупніші підприємства. І за це треба було б ставити директора за приклад іншим керівникам, якби не деякі особливості тієї діяльності.

Справа в тому, що, як засвідчили фінансові перевірки, Олександр Вікторович полюбляє користуватися послугами фірм-невидимок. При спробі провести звірки, з‘ясовується, що знайти їх неможливо, а мова ж іде про сотні тисяч гривень. Хоча складається враження, що ніхто ті фірми й не шукає, адже порушене два роки тому кримінальне провадження розслідується, як мокре горить: поскаржаться опоненти директора – щось робиться, а потім знову затихає.
Ще одна цікава деталь – одночасно з роботою на підприємстві Середа зводив приватні об’єкти. При цьому залучав як транспорт «Кіровоградстандартметрології», так і її працівників, чому є документальне підтвердження. Ті ж, хто відмовлявся йому прислужувати, опинилися за ворітьми. Таких уже з десяток. Серед них – і колишній начальник транспортної служби підприємства Сергій Михайленко. Під тиском директора він на початку грудня 2014 року написав заяву про звільнення з 31 березня наступного року за згодою сторін та у зв’язку з досягненням пенсійного віку. Ще до настання обумовленої дати Михайленко зажадав скасування його заяви як такої, що написана не зі своєї волі. Це підтверджувалося його листами в місцеві органи влади і Генеральну прокурату, що однак не зупинило Середу.

Його наказ про звільнення Михайленка скасував Кіровський районний суд Кіровограда на тій підставі, що Михайленко добивався скасування своєї заяви й зміг підтвердити це конкретними доказами. Крім того, суд звернув увагу на ще одну обставину: в заяві про звільнення називалися відразу дві підстави – за згодою сторін і в зв’язку з досягненням пенсійного віку, а такого в законі не передбачено – або одне,
або інше.
Замість поновлення незаконно звільненого Михайленка на роботі й виплати йому заробітку за час вимушеного прогулу, юристи підприємства звернулися до апеляційного суду, який у складі трьох кваліфікованих суддів не зміг побачити в діях Середи порушення чинного закону й скасував рішення суду першої інстанції. Його підтримав Вищий спеціалізований суд. Він умисно не надіслав вчасно копію своєї ухвали позивачу, щоб той не міг вчасно її оскаржити.

Здавалось, усе, кінець, та Сергій Михайленко і його адвокат не опустили рук, звернулися із заявою до Верховного суду, й ось результат: ухвалу Вищого спеціалізованого суду скасовано, натомість залишено в силі рішення Кіровського районного суду. Таким чином, після півторарічної судової тяганини Сергій Михайлович добився поновлення на роботі. Ще йому буде виплачено кругленьку суму за вимушений прогул.

Звичайно, Середа може не поспішати з виконанням ухвали Верховного суду, але це тільки збільшить збитки підприємства. До слова, міністерство економіки, якому воно підпорядковується, мало б потурбуватися, аби ті збитки були стягнуті із пана Середи.

Валерій М‘ЯТОВИЧ