СУСПІЛЬСТВО

Переміг здоровий глузд

Олександра Косенка було обрано головою Кіровоградської обласної організації НСПУ всього півтора року тому, а минулої п’ятниці його відправили у відставку. Таким чином Олександр Іванович встановив антирекорд організації з перебування на цій посаді. В принципі до цього йшлося, адже він постійно мешкає в Одесі (працює виконавчим директором будинку творчості) й у Кропивницькому буває дуже рідко, а найголовніше – за нього організація вперше поділилася на «чужих» і «своїх» з відповідними в таких випадках чварами.
Місяців зо два тому Косенко готовий був і сам скласти повноваження голови (надіслав звіт про зроблене й заяву) та найближче оточення радило йому не поспішати. Збори постійно переносилися, а минулої п’ятниці вони таки відбулися й несподівано поставили крапку в протистоянні, що затягнулося. Більшістю голосів письменники висловили недовіру голові і правлінню та обрали нове керівництво на чолі з Василем Бондарем, який раніше, перед Косенком, очолював організацію двадцять років.

Оскільки все-таки переміг здоровий глузд (не можна ефективно керувати організацією на відстані), спочатку хотілося обмежитися короткою інформацією про підсумки згаданих зборів, але того ж дня на Фейсбуці Олег Бабенко, член спілки НСПУ, оприлюднив своє бачення того, що сталося. Ні під час зборів, ні тим більше в своєму повідомленні він не приховував симпатій до Косенка, однак, захопившись критикою «перевороту», все ж припустився деяких неточностей. Не думаю, що випадково, бо зазначив: «…як голова ревізійної комісії мушу зауважити, що я таки сумніваюсь: відбулися збори чи зібрання?». А закінчив він своє по-

відомлення так: «Якщо я не знайду для себе статутного вирішення питання формальної неприналежності до обласної організації за цих умов, змушений буду припинити своє членство в Національній спілці письменників України». З цього можна зробити припущення: законність рішення зборів ще перевірятиметься, і, якщо його не відмінять, Бабенко полишить спілку. Як свідок зборів і автор кількох публікацій про справи в обласній письменницькій організації, мушу зазначити, що з такою заявою Олег Олександрович поспішив, бо навряд чи змінять думку ті, хто вже раз проголосував за відставку Косенка, й тоді йому справді доведеться припинити членство, якщо, звичайно, до того часу не забуде про свою обіцянку.

Отже, про збори. Спочатку в них узяли участь 16 з 27, а не 15 з 28, як написав Бабенко, членів НСПУ (Олександр Жовна понад рік тому опублікував заяву про свій вихід зі спілки). Пізніше четверо пішло, але не відразу і не тільки тому, що не хотіли миритися з «беззаконням». Наприклад, Сергій Піддубний, який брав участь у голосуванні і за відставку, і за обрання, відпросився, аби встигнути на автобус (живе в Голованівську).

А перед початком слово як «член ради старійшин» попросив Віктор Погрібний, автор багатьох книг, керівник літоб’єднання «Степ», – нібито для примирення ворогуючих сторін, насправді ж для нагадування про свої заслуги й звинувачення Василя Васильовича в поширенні про нього образливої інформації («вимолив собі премію» і т. п.). Навіть пожалкував, що давно минули часи, коли за подібні вчинки викликали на дуель. Насамкінець простив усіх своїх кривдників й сам попросив прощення за якісь свої необачні кроки. А ще він порадив зачекати з вирішенням кадрового питання до лютого наступного року, розуміючи, що Бондар може знову очолити обласну організацію.
Виконуюча обов’язки голови, як вона назвалася, Ольга Полевіна, відомий на теренах області російськомовний прозаїк, запропонувала розглянути заяви про вступ до спілки, а потім «різне» й розійтися. З нею не погодилася більшість присутніх, налаштована покласти край фактичному «безголів’ю» організації, й запропонувала першим розглянути питанням про недовіру голові і правлінню. Пропозиція набрала більшість. У своєму, як завжди, пристрасному виступі професор педагогічного університету імені В. Винниченка Григорій Клочек обґрунтував, чому має бути саме так. Тому, що Косенко не виправдав довір‘я.
– Коли обрали його головою, думалося: бізнесмен, щось зробить для спілки. Не вийшло, тільки конфлікт шириться. І я запитую себе: чому він не полишить посаду? Якщо ти голова, то відстоюй спілку, примушуй владу поважати письменника. Мабуть, буде правильно обрати нове правління й поставити йому конкретні завдання.

Очевидно, виступ Григорія Дмитровича дуже розчарував декого з прибічників Косенка, бо двоє з них – Сергій Колесников і Олександр Архангельський – полишили збори. Невдовзі до них долучилася й Олена Полевіна, сподіваючись, що тепер збори не зможуть нічого вирішити. Але для їх відкриття та прийняття рішень кворум був, і це – головне.
Той же Олег Бабенко пропонував відкласти розгляд питання про недовіру та обрання нового керівництва, на що поет Володимир Могилюк резонно зауважив, що йому соромно постійно відпрошуватися з роботи, й запропонував надісланий в електронному варіанті звіт Косенка прийняти до відома. Його підтримала поетеса Катерина Горчар.

Збори більшістю голосів висловили недовіру правлінню й голові та взялися за обрання нового керівництва. На голову було запропоновано кандидатуру Бондаря. Як зазначив уже згаданий Могилюк, при Василю Васильовичу не було конфліктів, вони почалися при Косенку. За Бондаря висловилися й інші присутні. Аби все ж таки завадити його обранню, Віктор Погрібний то пропонував перевірити кворум (!), то називав кандидатури того ж Бабенка, Ольги Полевіної, Оксани Шпирко, але всі вони відмовилися. Заспокоївся Віктор Олексійович, коли Василь Васильович як новообраний голова запропонував його кандидатуру до складу нового правління. Гадаю, це був мудрий крок, спрямований на примирення заради відновлення довіри до організації. Чи зробить такий же крок у відповідь Погрібний і його однодумці, покаже час.

Олег Бабенко повідомив також фейсбучній аудиторії, що письменницькі збори проходили без секретаря й навіть натякнув, для чого так було зроблено – для фальсифікації протоколу («потім хтось підпише»). Очевидно він радився із сусідами відносно стратегії і тактики протидії «реваншистам» тієї миті, коли було узгоджено, що протокол зборів вестиме Людмила Бєловченко (багаторічний секретар письменницької організації). А ще Олег Олександрович дорікнув колегам по спілці за те, що вони не взяли участь у зустрічі «Святійшого Патріарха Київського і всієї України-Руси Філарета з нашими героїчними захисниками України і волонтерами, які ними опікуються». Він, мабуть, забув, що учасників зборів на той самий час було запрошено в бібліотеку імені Д. Чижевського на презентацію книг двох авторів. Зрештою, виникає запитання до нього самого: коли ж він працює, якщо в робочий час відвідує всі заходи?

І все ж мені хочеться закінчити цю замітку приємною новиною: обласна організація рекомендувала в члени НСПУ Людмилу Ніколаєвську, Валентину Кондратенко, Сергія Чаніна і Наталю Бідненко. Заяви решти претендентів Василь Бондар пообіцяв розглянути невдовзі.

Отже, є надія, що діяльність обласної письменницької організації тепер швидко налагодиться. Тим більше, що проводити так званий прийом-передачу не потрібно – за півтора року Косенко так і не спромігся прийняти справи і поміняти підпис Бондаря на банківських документах.

Валерій М‘ЯТОВИЧ