СУСПІЛЬСТВО

Справа Шамшура: фініш близький

У цьому запевнила голова колегії суддів Кіровоградського апеляційного суду Л. Ткаченко, змусивши півтори години обвинувачуваного М. Шамшура, його захисника В. Фільштейна та журналістів чекати призначеного засідання, щоб повідомити, що розгляд справи… переноситься через хворобу одного з членів колегії.

Переноситься вкотре, хоч «хворі» ходять по суду, ніби нічого й не сталося, але то окрема тема, про неї – в наступних публікаціях. Так ось, головуюча повідомила, що чергове засідання стане останнім, тобто на ньому буде прийнято остаточне рішення. Яким воно буде для обвинувачуваного, сказати важко, але я чомусь переконаний, що прокуратура, яка «влипла» зі справою М. Шамшура, вийде сухою з води. Інакше б чого ото її представник по справі І. Прибора попередньо годинами радився із суддями, про що – теж згодом.

Нагадаю, що молодий працівник Компаніївського райвідділу внутрішніх справ Микола Шамшур був  включений до конвоювання засудженого із Кіровограда до Компаніївки незаконно, оскільки не проходив спеціального навчання, заліку не здавав, як того вимагає відповідний наказ міністра. Більше того, без наказу його призначили старшим, не забезпечили зброєю та спецтранспортом, а звинуватили у відхиленні від маршруту, якого, знову ж таки, ніхто
йому не повідомляв.

Порушену кримінальну справу розглянув Комапніївський районний суд і визнав М. Шамшура винним. Його вирок скасував апеляційний суд. Прокуратурі нічого іншого не залишалося, як закрити справу за відсутністю складу злочину, що вона й зробила, а потім, не відмінивши постанови про закриття, внесла ті ж відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і все знову закрутилося.

Аби не випустити М. Шамшура зі своїх «дружніх обіймів», працівники прокуратури навіть удалися до елементарного фальшування. Так, у справі з‘явилася фотокопія відомості, з якої видно, що нібито М. Шамшур проходив навчання і складав залік із конвоювання. Коли надійшло клопотання підсудного і його захисника, прокурор Компаніїївського району Зінов‘єв вихопив той «документ» із рук судді, сказавши, що він його відкликає. Далі ще серйозніше. Під час розгляду справи вже Бобринецьким судом захисник і його підопічний виявили підміну постанови про закриття справи. Новий варіант давав право вносити відомості до Єдиного реєстру, тобто по-новому розслідувати справу. Не зважаючи на це, суддя В. Бондаренко визнав М. Шамшура винним, із чим обвинувачуваний і його захисник не могли погодитися. Нині справа знаходиться в апеляційному суді і, як уже йшлося на початку, має скоро дійти фінішу. А як бути із фальсифікаторами, адже вони порушували закон заради того, щоб порушити права і інтереси М. Шамшура?
Обвинувачуваний через Ленінський районний суд добився порушення кримінального провадження проти працівників прокуратури С. Ожога, О. Рохмана, М. Зінов'єва та судді В. Бондаренка. Слідство було доручено старшому слідчому обласної прокуратури В. Бугаєнку, який, звичайно ж, не побачив у діях перелічених осіб злочину і справу закрив. Суд не погодився з його рішенням і постанову про закриття справи відмінив, але ж не такий уже й простий цей чоловік, В. Бугаєнко, щоб погодитися із судом. Як і слід було очікувати, він знову закрив справу. Читати підписану ним постанову М. Шамшуру, мабуть, образливо до неможливого, а сторонній особі – кращого чтива для відпочинку годі й шукати.

Слідчий, якому доручено доводити скоєння злочину його колегами, демонструє чудеса словоблудства, аби тільки зробити висновок:

М. Шамшуру все приснилося, а скаржиться він на дії слуг закону тому, що хоче уникнути відповідальності.
В. Бугаєнко не встановив особу, яка підмінила постанову. Допитані ним працівники Бобринецького районного суду, Компаніївського райвідділу міліції та прокурорські працівники одночасно захворіли на амнезію, адже ніхто нічого не пам’ятає й допомогти слідчому не може...

Узагалі, якщо говорити про все це серйозно, то справа М. Шамшура, вигадана правоохоронцями від початку й до кінця, не може зникнути в архіві без відповідних висновків стосовно її авторів-фальсифікаторів. Інакше як ми зможемо жити по-новому, до чого нас закликає Президент?

Валерій М‘ЯТОВИЧ