СУСПІЛЬСТВО

Учасник АТО переїхав із Кропивницького в село і мріє облаштувати там зелену садибу

Учасник АТО з Кропивницького Євген Смоквін був мобілізований і проходив службу в 72 окремій механізованій бригаді.

Його історію переповідає сайт "Рідний край".

Під час бойових дій чоловік отримав мінно-вибухове поранення і впав з другого поверху будівлі. Довго лікувався у Запоріжжі, Миколаєві, Києві, а згодом і в Кіровоградському обласному військовому госпіталі для ветеранів війни.

Після поранення Євген і досі ходить на милиці, але вірить, що подолає хворобу. 

Його захоплення пасікою переросло у роботу. У дитинстві Євгена дражнили міським, а тепер, коли всі двоюрідні сестри та брати повтікали у місто, він хоче повернутися у село.

«У мене набагато краще самопочуття у селі ніж у місті. Як тільки приїжджаю у Кропивницький, відразу цілий день болить голова, спина, нога. Біля мене бігає дружина. Інша вигнала б, а вона терпить», – посміхаючись розповідає колишній військовий.

Євген пригадує, що відразу після повернення з лікарень, один сезон взагалі не дивився до бджіл.

«Я займаюся пасікою з 2002 року, але це було більше хобі, ніж робота. Після АТО один сезон приїздили на пасіку знайомі, а я навіть не навідувався. І як буває, хтось приїхав попрацював, а дехто відразу розвернувся та й поїхав», - зазначив Євген. 

Такого сезону майже половина вуликів не пережила. А потім друг Євгена запропонував допомогу, придбав дошки для нових вуликів. І робота закипіла, учасник бойових дій власними силами зробив вулики, пофарбував їх у колір державного прапора, перевіз свою пасіку у село Аврамівка Кіровоградського району.

Зараз Євген з посмішкою пригадує час пошуку села, у якому хотів би жити, адже йому довелося чимало обійти та обдивитися будинків, перш ніж нарешті обрати Аврамівку. Хоча і тут не всі із захопленням сприйняли такого сусіда. Учасник АТО зазначив, що частина сільського населення була категорично налаштована, приходили сперечалися. 

«Тоді я втратив навіть віру в людей. Але мені її повернула жінка, яка мені подарувала ключі від хати. Я шукав, де розмістити пасіку, адже не хотів її ставити біля будинку, який купив. Запримітив хатинку біля лісу, почав розшукувати власників будинку. І вже приїхавши домовлятися про вартість, мені жінка винесла ключі і задарма віддала», - підкреслив Євген. 

Тепер у глиняній хаті чоловік мріє облаштувати зелену садибу для відпочинку військових.

«Планую зробити все в українському стилі: намалювати барвінки, квіти, зробити дерев’яні вікна у вінтажному стилі. У цій хаті збереглася лежанка, піч. Хочеться облаштувати, аби могли приїхати мої військові побратими відпочити на природі, спробувати справжнього степового меду», - зазначив Євген.

Про своїх підопічних  бджіл Євген Смоквін може говорити годинами. За словами колишнього військового, бджолам, як і худобі, потрібний догляд. Ранок починається  у чоловіка із турботою про бджіл. Адже на пасіку потрібно наносити води, а потім вже можна качати мед. До речі,  Євген користується медогонкою 1954 року випуску. Хоча і на господарстві є більш нові, але пасічник переконує, що вони не такі зручні.

На Євгеновій пасіці також є вулики бджіл-рекордсменок, які приносять 125 кілограмів меду за сезон. За словами колишнього військового, потрібно відрізняти пасічників і бізнесменів, адже перші не скривдять бджолу, а другі – годують комах цукром укорочуючи їхнє життя у двічі. Чимало проблем є зі збутом меду. Оптом його беруть по одній ціні, а за кордоном продають зовсім по-іншій, тому Євген намагається продавати мед  знайомим та селянам.

Пасіка  колишнього військового розміщена поруч із лісом, у мальовничому місці. До того ж, у центрі села розміщений козацький хрест. За однією з легенд, там похований козак, ім’я якого достеменно невідомо. Біля хреста можна побачити майже стертий напис: "1794 рік майя 13 дня заспокі душу раба Божого". Хоча місцеві розповідають, що колись розкопували могилу і там немає тіла, натомість стверджують, що той символічний хрест встановила мати сину. 

Тетяна Пташник.

Фото автора