СУСПІЛЬСТВО

Троцький і тепер живіший від усіх живих?

Гадав, що минулого року тихо й непомітно промине 25 жовтня, а разом з ним і 135 літ від дня народження Льва Троцького.  Можливо, кіровоградці й справді не помітили б цієї напівокруглої дати, коли б Лейба Бронштейн не був нашим земляком: вихідцем з села Янівки, що нині опинилося в складі Бериславки Бобринецького району. 

А тому в ролі «найвідомішого в світі уродженця Єлисаветградщини та України» він, спершу, потрапив на сторінки «Історичного календаря…» Володимира Боська, а згодом – до полемічних рядків Сергія Шевченка в кількох місцевих газетах. Історик черговий раз не погоджується з міським головою Бобринця щодо можливості встановлення пам’ятника тирану. Навіть з метою туристичної привабливості регіону. Надто багато на його руках української крові. Очевидно, навіть, напівміфічний образ румунського Дракули, що досі принаджує в Карпати грошовитих любителів гострих відчуттів, у порівнянні з цим більшовиком відпочиває.

Цікаво, що сучасники Троцького – відомі українці – намагалися відшукати в його біографії щось людське й, навіть, зрозуміле.
Так, Олександр Семененко, зі свого бразильсько-американського «далека», колись згадував ту «українську глушину, де родився і виріс добре відомий Лев Троцький». «Я студентом у 1916 році їздив якось за Бобринець і бачив Янівку, – пише автор спогадів «Харків, Харків…», – де стояв маєток і млин Бронштейна. Тоді ще ніхто не знав, що син Давида Бронштейна буде творцем і фельдмаршалом Червоної армії… Рідною мовою малого Льови була українська мова. Нехай це нікого не здивує. Батько його Давид Леонтійович говорив українською мовою, а Льова, поки його не повезли до Одеси, російської мови не міг знати… Під Бобринцем мовний океан був український. В Одесі родич Моня Шпенцер відучив хлопця від української…».

А в записниках француза Антуана де Сент-Екзюпері висловлено нетрадиційну думку протистояння Троцького й Сталіна: «Може, критика Троцького – це критика не Сталіна, а самої революції?».

Втім, в теперішніх умовах нової революції й війни відчувається, що постать Льва Троцького ще не стала для нас історичною в традиційному розумінні цього слова. Про яку можна говорити будь-коли й будь-де «всує». Його ім’я досі продовжує викликати бурхливі пристрасті. Так, буквально кілька днів тому довелося чути, як один письменник, щоб зачепити за живе іншого, грізно нагадав останньому кількарічної давнини підтримку ідеї створення в Бобринці музею Троцького. Мовляв, з тобою, заступником україножера, все зрозуміло…

Федір ШЕПЕЛЬ