СУСПІЛЬСТВО

Олег Куля: про обов’язок, службу санітаром та стосунки на війні

Відтоді, як на Донбасі розпочалася війна, багатьом нашим землякам довелося взяти до рук зброю і стати на захист України.

Серед них  – і чоловіки з Кіровоградського району.  Нещодавно в селі Володимирівці кореспондент «Нашої громади»  поспілкувався з одним із новітніх героїв України  – Олегом Кулею, слюсарем місцевої школи.

«Призвали мене на початку 2015 року, у четверту хвилю мобілізації – згадав Олег. – На той час уже багато наших хлопців пішли на війну. Як, питаєте, сприйняли рідні повістку з військкомату. Скажу чесно: не в захваті були. Але обов'язок є обов'язок. Кому ж воювати, як не нам, чоловікам? Склав я в сумку «мильно-рильні» (на армійському сленгу – засоби гігієни. – Авт.), білизну-шкарпетки,  якісь харчі і –  в місто, у військкомат»...

Як розповів володимирівець далі, з військкомату його в групі таких же мобілізованих відправили на полігон «Широкий Лан», що в Миколаївській області. Там їх, чоловіків різного віку і різних цивільних професій, навчали навичкам рити окопи, стріляти з автомата. Олегу  Кулі ця наука давалася нескладно, адже в юності йому вже довелося виконувати священний обов'язок – служити строкову. А от у медично-санітарні премудрості до мобілізації Олег не був посвячений. На «Ширлані» ж (так військові називають цей полігон) його навчили й  уколи робити, і рани обробляти, і джгути накладати.  

«Нічого хитрого в цьому немає», –  стверджує Олег. 

У зону АТО Кулю відправили як санітара. Спершу військова частина, в якій довелося служити, розташовувалася під Сєвєродонецьком. Далі їх направили під Авдіївку.

«Тоді там жорстокі бої були, – пригадує чоловік. – Ми їздили на передову і забирали звідти поранених. Ми – це лікар (також з мобілізованих), медсестра і я. Доводилося й відвозити поранених у госпіталь у Червоноармійськ»...

Про стосунки у середовищі, де служив, Олег  Куля розповідає так:

«Не має значення, хто ти – рядовий чи офіцер (підполковників і полковників до уваги не беру – то вже велике начальство). Ми разом і їли, і ночували, тож стосунки були, як між рівними".

Звичайно ж, Олег регулярно телефонував рідним. А коли повернувся додому, як ті раділи!..

«Володимирівка пишається Олегом Кулею, – запевнив сільський голова Сергій Євенко. – Він   і медаллю  нагороджений за участь в АТО. Що, він нічого не казав про це? А ще Юрій Васильович – учасник нашого місцевого вокального колективу «На струнах душі». Співає він добре».                                                    

 Віктор ІВАНЕНКО