СУСПІЛЬСТВО
Ольга Романова: Старенькі люблять позгадувати про молодість
- Останнє оновлення: 05 листопада 2017
Як відомо, старість – не радість. Справедливість цього прислів'я гостріше, ніж інші, усвідомлюють самотні немічні люди в літах.
Саме для них держава створила територіальні центри соціального обслуговування. У цих закладах працюють соціальні робітники, які й опікуються такими людьми.
Про особливості цієї роботи кореспонденту «Нашої громади» розповіла жителька Катеринівки Кіровоградського району Ольга Романова, яка більше десяти років обслуговувала катеринівських та обознівських немічних стариків.
Як повідомила Ольга Петрівна, до того, як влаштуватися в територіальний центр соціального обслуговування Кіровоградського району, вона працювала в дитсадку. Нова служба їй прийшлася до душі.
За словами Ольги Петрівни, вона охоче виконувала хатню роботу в домівках стареньких, виконувала різні їхні доручення (скупитися в магазині, викликати лікаря і т.п.). Доводилося й працювати на городах підопічних. А якщо людина геть злягла – перестилала їй постіль, переодягала в свіжу білизну.
На прохання описати робочий день соціального робітника в сільській місцевості Ольга Романова розповіла:
– Улітку о восьмій ранку я вирушала велосипедом до своїх бабусь. У кожної проводила по годині-півтори. Дня вистачало на шістьох підопічних. Решту обслуговувала наступного дня. Узимку доводилося тяжче. Велосипедом не поїдеш, тож користувалася маршруткою. Та й взимку перелік моїх обов'язків розширювався, треба було і сніг повідкидати, і попіл з пічки вигребти, і нові дрова та вугілля в хату занести.
Автор цих рядків поцікавився у співрозмовниці, чи траплялися їй дуже вередливі старенькі.
– Ні, що ви! – заперечила Ольга Петрівна. – Я з усіма спільну мову знаходила. Єдине, у зв'язку з чим мої бабусі висловлювали невдоволення, – це те, що я затримувалася в них не так довго, як їм хотілося. Мені так і казали: «Що ж не посидиш зі мною, не поговориш?» А мені ж – ніколи!
Та я намагалася не образити підопічних. Яких тільки історій не наслухалася від них! Старенькі люблять позгадувати про молодість. А вона в них була не безхмарна. Наприклад, баба Віра Тигнянша, вже покійна, розказувала, як її у війну з такими ж, як вона, дівчатами, відправили копати окопи в мерзлій землі, як вони ноги поморозили...
Місяць тому Ольга Романова склала, так би мовити, повноваження соціального робітника. Каже, здоров'я вже не дозволяє виконувати цю роботу. Але про те, що сьогодні, 5 листопада, в Україні відзначають День працівника соціальної сфери, вона пам'ятає.
І бажає усім соціальним робітникам міцного здоров'я, благополуччя, вдячності від підопічних.
Іван КІНДРАТЕНКО
