СУСПІЛЬСТВО

Поки з корупцією боремося на словах…

Один знайомий, почувши, що я пишу про державне підприємство «Кіровоградстандартметрологія», посміхаючись сказав:

– У цікавий час ми живемо.

Я не відразу зрозумів, що він має на увазі. Помітивши мою розгубленість, пояснив:

– Люди думають, що це підприємство на щось може впливати, здійснювати державний нагляд, а воно лише заробляє гроші, які витрачає, як заманеться керівнику.

У тому, що знайомий не далекий, мабуть, від істини, я переконався, завітавши на вулицю А. Тарковського, 1. Доглянутий особ-няк, на прохідній – охорона. Відразу ж у вічі кидається «євроремонт». Подумалося: тут хазяйнують люди, які люблять свою роботу, свій «другий дім».

У приймальні директора і його заступника, що знаходиться на другому поверсі, думка трохи змінилася: чи не занадто шикують тут у той час, коли простий люд ледве зводить кінці з кінцями, а держава змушена обкладати податками навіть пенсіонерів? У кабінеті директора взагалі взяли сумніви, що втрапив до державного підприємства.

Я не вірив своїм очам, читаючи акт Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області, де чорним по білому зазначено, що на порушення Постанови Кабінету міністрів № 332 «Про граничні суми витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, мобільних телефонів, комп’ютерів державними органами, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного і місцевих бюджетів» та контракту, укладеного з О. Середою (директором) 18 листопада 2013 року, «протягом січня-квітня 2014 року придбано матеріальні цінності (комплект меблів для кабінету директора, стільці, 2 телевізори, вартість одного з яких 12,98 тис. грн. при граничній сумі у розмірі 0,6 тис. грн.), вартість яких перевищує граничні суми витрат на загальну суму 56,22 тис. грн.». Але це так і є. Мою увагу привертає ще акваріум. Скільки він коштує?

– Чотири з половиною тисячі гривень, – ні секунди не думаючи, каже Олександр Вік-торович і додає: – Із собою я його не заберу.

Я чомусь не можу вірити жодному його слову, бо коли зайшла мова про доцільність заміни пластикових підвіконь гранітними, він повідомив, що останній раз їх міняли в 1954 році. Я не приховую здивування: як у 1954 році? Це робилося всього кілька років тому – при попередньому керівнику. Знову, не моргнувши оком, директор відразу виправляється: підвіконники дійсно замінили, але старі не викинули, а встановили в іншій кімнаті.

За його словами, вартість гранітних плит для столу і підвіконь – всього дев’ять тисяч гривень. Та це теж неправда: фінінспектори записали, що їхня вартість – 11,5 тисячі гривень.

Далі ще більше. Коли я запитав, чому робітники підприємства в робочий час будують об’єкт, що не є власністю ДП «Кіровоградстандартметрологія» (поінформовані особи стверджують, що це власність Середи) Олександр Вікторович категорично заперечив цей факт. Довелося називати прізвища тих робітників, але й це не вплинуло. Тоді я сказав, що увесь день біля будови на робітників чекав мікроавтобус, що його орендує підприємство в приватної фірми. Підтверд-жується це фото, зробленим мною особисто. Керівник і тут не схотів визнавати того, що він зловживає службовим становищем.

– То водій повіз документи в бухгалтерію підприємства, де стоїть наш автопричеп, – каже посміхаючись.
До слова, про автопричеп. Як зазначається в акті фінансової інспекції, підприємство придбало його в приватної особи нібито для своїх потреб. Я думаю, що це було зроблено швидше для того, щоб виручити хорошу людину, адже автопричепу на момент купівлі-продажу було 24 роки, і заплатили за нього на 15,8 тис. грн. більше, ніж мали б заплатити згідно з експертною оцінкою. Щодо його використання, то тут теж великі сумніви, хоча Середа сказав, що використання може підтвердити документами.

Про документи він згадував і тоді, коли зайшла мова про використання транспорту підприємства на згаданому «секретному» будівництві. Він готовий був підтвердити ними, що за використання того транспорту (для підвезення й розвантаження блоків, інших будматеріалів) повністю розраховується з власної кишені, але так і не показав їх.
Не сказав він, і яка в нього та його заступника Затоки платня. Такі «дрібниці» він не тримає в голові, бо тут же комусь зателефонував (мабуть, у бухгалтерію) й попросив назвати оклад заступника. Йому сказали: понад сім тисяч гривень.

– Тоді в мене – на кілька сотень більше, – уточнив.

Намагання з’ясувати, по скільки ж вони отримують разом із преміальними і різними надбавками (наприклад, за роботу із секретними документами), було марним, бо це виявилося такою ж таємницею, як і те, за які заслуги О. Середу призначили керівником підприємства, про специфіку якого він до того тільки чув.
– Тут просто потрібен хороший менеджер, – сказав він мені, коли я запитав, ким він працював раніше. Зрозуміло, що себе він вважає саме таким менеджером. Виникає тільки запитання: для кого? Чи не для власного бізнесу?

У ДП «Кіровоградстандартметрологія» заробітна плата, мабуть, найвища в Кіровоградській області, чим і хотів похвалитися Олександр Вікторович. Спочатку він дав мені довідку, з якої було видно, що при ньому середня платня помітно зросла і сьогодні вже перевищує вісім тисяч гривень на одного працівника, але потім поспішив її забрати, зрозумівши, що розкриває одну з таємниць цього скромного і успішного підприємства. Справа в тому, що тут виплачують великі преміальні, різні надбавки, і виливається це в чималі суми. Як зазначив, доповідаючи на нараді в облдержадміністрації про результати ревізії начальник Держфінінспекції в Кіровоградській області Олег Солтисюк, «підприємство занизило план очікуваних прибутків і тому з легкістю його перевиконувало». Завдяки цьому, наприклад, головний бухгалтер і заступник отримували щомісяця по 15-20 тисяч гривень кожен. Що ж стосується платні директора, то головний ревізор області відмовився її озвучувати, сказавши тільки, що в такий скрутний для країни час «Кіровоградстандартметрологія» жирує.
Чесно кажучи, можна було б порадіти за підлеглих Олександра Вікторовича, що вони отримують достойну платню, але ось група нинішніх і колишніх працівників, яка звернулася до газети зі скаргою на нього, переконує, що не всі преміальні залишаються в тих, кого премійовано. Їх нібито треба було віддавати, наприклад, для того, щоб із О. Середою підписали контракт, для «вирішення» інших питань. Коли я запитав про це в самого директора, він чомусь не був таким категоричним, як, скажімо, коли ми говорили з ним про згаданий уже автопричеп. До слова, фінінспекція вказала, що його було придбано без згоди міністерства. Цитую відповідь О. Солтисюка раніше незаконно звільненому Середою С. Синюку: «…в ході ревізії не надано погодження з Мінекономрозвитку України на придбання вказаного транспортного засобу, необхідність якого передбачена п. 10.2.11 Статуту підприємства». Головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції Павло Топчій сказав, що це неправда й передав мені копію пояснення О. Середи О. Солтисюку від 15.08.2014 р., де йдеться про те, нібито таке погодження було отримане ще до придбання автопричепа. Чому ж ревізори стверджують протилежне?
Це питання залишається без відповіді, як і питання, чи виконувало на замовлення ДП «Кіровоградстандартметрологія» ремонтні роботи загальною вартістю майже 176 тисяч гривень таке собі ТОВ «Віра-Сервіс». Сумніви щодо цього виникають не безпідставно. По-перше, деякі підлеглі О. Середи стверджують, що ремонтом займалися працівники підприємства. По-друге, Держфінінспекція не змогла розшукати підрядника. Ось що з цього приводу зазначає О. Солтисюк у тій же відповіді С. Синюку: «…з метою підтвердження витрат на виконання ремонтно-будівельних робіт та стану взаєморозрахунків, необхідно було провести зустрічну звірку у підрядника ТОВ «Віра-Сервіс», з яким укладено договори на загальну суму 175,93 тис. грн. Проте, при виході на об’єкт контролю для проведення зустрічної звірки за вказаною в укладених договорах юридичною та фактичною адресою ТОВ «Віра-Сервіс», а саме: м. Кіровоград, проспект Промисловий, 6А, місцезнаходження ТОВ «Віра-Сервіс» не виявлено».

Ви не повірите, але й на ці слова керівника Держфінінспекції О. Середа і П. Топчій, в один голос сказали, що це неправда й на підтвердження своїх слів вручили мені копію одного документа, сподіваючись, очевидно, що я не второпаю, що мене намагаюся завести в оману. Той документ підписаний представниками Держфінінспекції, ДП «Кіровоградстандартметрологія» та ТОВ «Віра-Сервіс», і йдеться в ньому тільки про контрольні обміри виконаних підрядником робіт. Але ж проти цього факту не заперечують і ревізори! Мова про інше – де згадана фірма і чи вона мала можливості для виконання ремонтно-будівельних робіт, де знаходиться її бухгалтерія?

– А то не наша справа, нас це не цікавить, – каже О. Середа.

Його не цікавить і те, чим займається фірма «Мармарис», в якої підприємство взяло в оренду мікроавтобус «Мерседес» і щомісяця сплачувало торік по 6,5 тис. грн. (у нинішньому році, нібито, ще більше). Вигідність цієї оренди важко зрозуміти, адже підприємство-орендар уже перекрило залишкову вартість транспортного засобу та ще й витрачає чималі кошти на його ремонт і обслуговування. Скажімо, уже невдовзі після передачі мікроавтобуса в експлуатацію ДП «Кіровоградстандартметрологія» за заміну амортизаторів, шарових опор та ін. сплатило понад 11 тис. грн. Складається враження, що за фірмою «Мармарис» ховається дуже впливова особа, яка й примушує державне підприємство платити їй за далеко не новий мікроавтобус шалені гроші. Втім, будемо сподіватися, колись та особа буде виявлена й названа.
Як стало відомо, нещодавно голова облдержадміністрації С. Кузьменко вчергове звернувся до Мінекономрозвитку про необхідність звільнення з посади директора ДП «Кіровоградстандартметрологія» О. Середи. Попередні звернення не бралися до уваги, можливо тому, що правоохоронні органи не поспішають розслідувати факти, наведені Держфінінспекцією. Зате Олександр Вікторович поспішає добудовувати власні об’єкти і провести кадрову «чистку». Власне, «чистка» й була причиною моєї зацікавленості підприємством і його керівником, але про це – в наступних випусках.

Валерій М’ЯТОВИЧ