СУСПІЛЬСТВО

Як назвати Кіровоград?

Чи на часі сьогодні займатися перейменуванням населених пунктів, у чиїх назвах увічнюється тоталітарне минуле? Мабуть, багато з нас відповість на це запитання негативно, мовляв, у нас є значно важливіші проблеми, які потрібно розв’язувати. Однак парламент уже прийняв відповідний закон про так звану декомунізацію, до якого ще можуть бути зауваження у президента, і нам залишається лише його виконувати, а не дискутувати. Зокрема, ми маємо нарешті звільнити наш обласний центр від нав’язаного йому імені «полум’яного революціонера», одного з соратників людожера Сталіна. З цим можна було б упоратися ще на зорі незалежності України, але тодішнє керівництво міста й області не хотіло псувати стосунки з комуністами, вихідцями з яких були самі, а ще – з людьми старшого віку, розраховуючи на їхню підтримку на виборах. Упустили той шанс і демократичні сили, не дійшовши згоди між собою.

Схоже, труднощів із перейменуванням не уникнути й нині. Громадські активісти, представники політичних партій, депутати першими включилися в цей процес, сподіваючись «протягнути» свою назву. А що думають пересічні кіровоградці? Ми починаємо публікацію їхніх варіантів назв та аргументів за них.

Павло Гвоздецький, держслужбовець:
– Я за Єлисаветград. Центроград, Тобілевичі, Скіфоград та інші пропозиції – це все вигадки, аби не допустити повернення місту його імені. З цього ж розряду й намагання побачити в назві Єлисаветград «імперській слід». Так, Єлисавеград був у складі імперії, але на українських землях, що й визначало його справжню суть. Не випадково ж тут починався український професійний театр, тут формувалися майбутні класики української літератури Винниченко, Маланюк, Яновський. Від присвоєння місту патріотичної назви патріотичнішим воно не стане, таким його потрібно робити щоденною працею.
І не за бюджетні кошти, як це стало нині модним.

Валентина Кальницька, пенсіонерка:
– Мені не байдуже, що відбувається в нашій країні, в Кіровограді, де мешкаю майже все своє свідоме життя. Я теж за те, щоб наше головне місто, наша степова столиця нарешті позбулася нав’язаної їй назви, тим більше, що Кіров, як з’ясувалося, – не та людина, яку потрібно увічнювати. Водночас я проти вигаданих назв. Кажуть, вона має бути українською і пропонують перейменувати Кіровоград на Інгульськ. Але ж кому не відомо, що це слово
тюркського походження? Як і річка Чорний Ташлик та інші. Я за повернення історичної назви Єлисаветград, і більшість моїх знайомих дотримуються такої ж думки. Впевнена, що на референдумі, якщо такий буде проведено, назва Єлисаветград отримає найбільше прихильників.

Григорій Савченко, скульптор:
– Я проти імперської ідео-логії, але я за повернення назви Єлисаветград. Як корінний житель можу стверджувати, що цього бажає більшість нинішніх кіровоградців. Навіть у радянські часи не відчував ворожості до старої назви, навпаки, згадували про неї з жалем і навіть гордістю. Пропоновані деким назви Златопіль чи Златопілля не оригінальні, в країні назбирається не один десяток «піль» і «піллів»: є і Краснопілля, і Зеленопілля, і Павлопіль. Та й запозичувати чуже ім‘я не зовсім порядно, це не додасть місту престижності. В чому я ще переконаний, покровительство Святої Єлисавети благотворно вплине на наше місто, допоможе перетворити його на місто високої культури, гарних умов для життя.