СУСПІЛЬСТВО
На Кіровоградщині фермери об’єднують зусилля задля відродження села (ФОТО)
- Останнє оновлення: 09 липня 2018
До Якимівки, одного з найвіддаленіших сіл Маловисківського району, можна доїхати за будь-якої погоди, адже дороги там у доброму стані. Утримувати їх такими допомагає об'єднання зусиль місцевих фермерів.
Один із них – співзасновник і керівник АФГ «Подольське» Василь Шваюк пояснив це гуртовим підходом до справи.
«Кілька років тому ми домовилися з колегами, що частину своїх доходів виділятимемо на ремонт доріг, відтоді так і робимо. Наприклад, торік кожне господарство виділило по 200 тисяч гривень, що дало змогу заасфальтувати чималий відрізок найбільш розбитої ділянки. Нинішнього року вже витратили на дороги по 100 тисяч гривень», – розповів аграрій.
Колеги й однодумці Василя Романовича – співзасновники згаданої АФГ «Подольське» Леонід Михайлюк, Віктор Шестопал і Володимир Шваюк, а також керівники СТОВ АФ «Нововознесенська» Володимир Ковальов та ПСП «П'ятихатське» Юрій Федченко.
Ще однією справою, навколо якої об'єднали вони свої зусилля, – будівництво в селі церкви Святого Іоакима й Анни. Вже звели стіни, підготовали до встановлення куполи.
«Ми хочемо повернути людям церкву, якої їх позбавили войовничі атеїсти в 1926 році», – каже Шваюк.
Цього моменту не пропустили служителі Московського патріархату. Якось зателефонував Василю Романовичу їхній представник і поцікавився, до якого патріархату належатиме новозбудована. Почувши, що до Київського, почав говорити про його неканонічність тощо.
«Довелося пояснювати, що таке бажання моїх партнерів, самих прихожан, – каже Шваюк. – А він мені: «Ми знаємо, що як ви вирішите, так і буде». «Якщо знаєте, – відповідаю, – то чому ж телефонуєте?». На тому наша розмова з ним і скінчилася».
Хоч Василь Романович за фахом – агроном і весь час працює в сільському господарстві, він не байдужий і до минулого села. Можна стверджувати, що певною мірою спонукає його до цього постать генерала Олександра Самсонова, який тут народився і тут же був похований у родинному склепі, але не тільки це. Ще з дитинства Шваюк цікавиться історією, відтак не випадково створив навіть міні-музей у службовому кабінеті, де зібрано знаряддя праці й предмети побуту пращурів.
Біля входу до контори у вічі кидаються дбайливо пофарбований кінний культиватор та жорна.
Є навіть серед експонатів, якими пишається Василь Романович, і півцеглини із школи, в якій колись навчався.
«Школа завалилася, бо була дуже старою, і мені довелося вивозити її на звалище. Півцеглини залишив собі як пам'ять», – зізнався Шваюк.
Сергій Свириденко,
фото автора
