СУСПІЛЬСТВО

Чому захищають прокурора області від журналістів

«18-20 лютого 2014 року вписані, як чорні дати в історії сучасної України. Саме в ці дні загинуло найбільше Героїв Небесної Сотні, одним із них був наш земляк Віктор Чміленко. Тому прошу небайдужих мешканців Кіровоградщини, які володіють будь-якою інформацією щодо протиправних дій посадовців органів виконавчої влади під час організації мітингів у січні-лютому минулого року, звертатися до прокуратури, у тому числі до мене особисто. Я зроблю все від мене залежне, щоб винні у подіях, які мали місце на Кіровоградщині, були покарані!».

Як ви думаєте, кому належать ці слова? Для необізнаних повідомляю: прокурору Кіровоградської області Анатолію Коваленку. Їх він виголосив при вступі на посаду.

Тоді подумалося: ну, нарешті справу притягнення до відповідальності винних у переслідуванні прихильників євроінтеграції буде доведено до логічного кінця і винні понесуть заслужене покарання.

Час минав, а помітних зрушень не сталося. Виникло бажання поцікавитися персонально в Анатолія Івановича, що ж удалося виконати з обіцяного. У прес-службі, куди зателефонував за звичкою, мене розчарували: спочатку запропонували спілкуватися в електронному варіанті (я їм запитання, а вони мені – відповідь), коли ж почули, що це мене не влаштовує, натякнули, що не кожному ЗМІ прокурор області дає інтерв’ю. Як я зрозумів, прес-служба прокуратури вбачає свою місію в захисті прокурора від небажаних журналістів і видань (ставлять незручні запитання та ще й, буває, критикують), а також у дозуванні і приховуванні інформації, зрозуміло, в чиїх інтересах. 
Ніби між іншим, мені запропонували відвідати брифінг заступників прокурора, призначений на той день. Кажу, що брифінг не передбачає відповідей на запитання, та мене запевняють, що на брифінгу йтиметься, зокрема, й про те, що мене цікавить.

Що ж нового в справі розслідування злочинів проти євромайданівців почули журналісти?

Перший заступник прокурора Анатолій Гой: «Прокуратурою області завжди приділялася увага розслідуванню кримінальних проваджень за фактами вчинення злочинів проти учасників масових акцій протесту, зокрема, у двох кримінальних провадженнях, які в 2014 році були розпочаті прокуратурою області за заявами учасників акцій протесту». І далі: «На даний час двом працівникам міліції оголошено про підозру, два обвинувальних акти направлено до суду… Крім того, триває судове слідство в кримінальному провадженні, розпочатому за фактами вчинення працівниками ДАІ УМВС в області службових злочинів, метою яких було перешкоджання участі громадян у мирних акціях протесту. В даному провадженні передбачається прийняти законне рішення в травні. Загалом роботу слідчих в 2014 та нинішньому роках було спрямовано на посилення протидії вчиненню злочинів працівниками правоохоронних органів та інших, підслідність яких віднесена до компетенції слідчих прокуратури. Протягом минулого року до суду передано обвинувальні акти відносно одного судді та 39 правоохоронців, в тому числі й працівників обласного апарату». 

Заступник прокурора області Олексій Варакін зазначив, що критика ЗМІ за бездіяльність прокуратури безпідставно, оскільки до позбавлення волі на чотири роки засуджено одного із учасників Антимайдану. 

Заступник прокурора області Віктор Приходько підтримав свого колегу: критика ЗМІ на адресу прокуратури за бездіяльність безпідставна, і як доказ навів винесення обвинувального вироку в справі про хуліганство. До слова, прокуратура вважає призначене покарання м‘яким і тому підготувала апеляційну скаргу.

Ось і все. Я добре пам’ятаю морозний день 26 січня 2014 року. Напередодні голова обл-держадміністрації А. Ніколаєнко на всю країну повідомив по телебаченню, що йому відомо про намір деяких сил захопити адмінприміщення. Це було сказано на виправдання того, чому в місті з‘явилося відразу кілька автобусів з «тітушками». На ранок стає відомо про затримання частини активістів, про обшуки в їхніх помешканнях. Однак зірвати мітинг опозиції не вдається, на майдан приходить кілька тисяч кіровоградців. Під стінами адміністрації влада проводить свій мітинг. На її боці – правоохоронці та привезені з інших міст хлопці в спортивних куртках. Пізніше на сайтах з‘явиться зізнання тодішнього народного депутата від Партії регіонів Віталія Грушевського в тому, що то він привіз хлопців із Кривого Рогу. Зіткнення неминуче, врешті-решт воно стається, й уже згаданий прокурором області Віктор Чміленко та його син зазнають тілесних ушкоджень.

Якби прокуратура справді хотіла провести об’єктивне розслідування, вона б уже дослідила роль у тих подіях чиновників, згаданого нардепа, добилася, аби вже позбулися своїх крісел деякі судді і деякі працівники органів внутрішніх справ. Але нічого такого зроб-лено не було, за винятком виявлення «стрілочника», який тепер фігурує у прокурорських звітах.
Один із координаторів кіровоградського Євромайдану, викладач місцевого університету імені В. Винниченка Олександр Ратушняк вважає, що розслідування подій минулого року навмисно затягується. На підтвердження своїх слів він наводить такий приклад: суддя Кіровського районного суду Є. Завгородній, котрий без будь-яких на те підстав обрав для нього запобіжний засіб у вигляді тримання під вартою протягом 60 діб, і досі розглядає справи, хоч ще у вересні голова Тимчасової слідчої комісії В. Мойсик повідомив листом, що дії судді будуть розглянуті на одному із засідань комісії, про що Олександра повідомлять додатково. Досі не повідомили.

Бездіяльність влади щодо розслідування переслідувань євромайданівців набула міжнародного резонансу, про що йшлося і на нещодавньому саміті в Ризі. Уже наступного дня генеральний прокурор України Віктор Шокін зажадав від обласних прокурорів звіту про зроблене та конкретного плану, що ще буде зроблено. Надії ж на те, що це примусить провести серйозне розслідування, майже немає, бо звіт – це одне, а реальні справи – інше, вони не з'являться навіть за помахом чарівної палички. 

Валерій М‘ЯТОВИЧ