СУСПІЛЬСТВО

Григорій Литвин: Міська влада не має достатньо повноважень, чим і користуються порушники будівельних норм

Такого захаращення вулиць рекламними щитами, сітілайтами, перетяжками як у Кіровограді, мабуть, немає в жодному місті України. Навіть ті нечисленні пам‘ятки архітектури, якими можна було б пишатися, закриваються ними, і це, як свідчать події останніх днів, ще не кінець, бо на вулицях з‘являється все більше й більше зовнішньої реклами. Влада намагається протистояти її навалі, про що повідомляється на офіційному сайті міськради, але, схоже, не зовсім успішно – меркантильні інтереси беруть усе-таки гору, і від «Маленького Парижа» невдовзі може залишитися тільки згадка.

– Григорію Миколайовичу, – звертаюся до заступника Кіровоградського міського голови Григорія Литвина, – ви, як архітектор за професією, людина, яка багато років опікувалася архітектурою, як ставитеся до того, що вулиці міста перетворилися на суцільну рекламу?

– Дійсно, наше місто перенасичене зовнішньою рекламою. Її не повинно бути стільки. Якщо ми говоримо, що йдемо в Європу, то там ви не побачите на вулицях стільки рекламних конструкцій.

– Що ж тоді спонукає постійно збільшувати їх кількість?

– Насамперед, вибори. При їх наближенні кожна політична сила намагається провести потужну рекламну кампанію, використовуючи саме великі щити. Вважається, ніби з їх допомогою найефективніше впливати на підсвідомість виборців.

– Звідси й намагання мати якнайбільше рекламних носіїв? Тоді скажіть: будь-яка людина може встановити такий щит, щоб розміщувати рекламу на замовлення й мати з того якусь вигоду?

– Будь-яка, тільки не варто розраховувати на прибуток, бо один рекламний щит – то тільки збитки. Їх треба мати десятки й сотні. Крупні фірми, в тому числі й київські, володіють нині тисячами таких конструкцій. Для них це серйозний бізнес, вони зацікавлені, щоб бути присутніми всюди, в кожному місті…

– І заради цього ні перед чим не зупиняються. Але ж ми захаращуємо місто. Міська рада може їм і не дозволяти встановлювати рекламні щити?

– Намагаємося це робити. Коли я прийшов на посаду заступника міського голови, ми створили комісію з громадських активістів, журналістів, членів виконавчого комітету, депутатів. Мета – попередній розгляд пропозицій, що надходять від підприємців. І хоча комісія всього лише дорадчий орган, її думка враховується виконкомом – він не підтримує проект рішення, якщо комісія висловилася проти.

– Скільки сьогодні в місті рекламних конструкцій, встановлених законно?

– П‘ятсот двадцять. Я маю на увазі тільки щити 3х6 м. Дозволи на нові видаються, але їх не багато. Після того, як запрацювала комісія, всі пропозиції ретельно розглядаються, і є багато відмов.

– Але ж нові встановлюються й без комісії і виконкому.

– Дозволи на них надавалися ще раніше, зокрема й минулого року.

– Перефразовуючи висловлювання одного кіногероя, хочу сказати: за місто образливо. Коли поглянеш на Велику Перспективну з боку Інгулу, замість перспективи бачиш суцільні рекламні розтяжки, а на центральній площі ще й щити встановлені. А тут же найбільше гарних приміщень. Якщо взяти перехрестя деяких вулиць, наприклад, біля автовокзалу № 2, будь-яку перспективу закриває з десяток щитів. Таке враження, що ці конструкції – основне джерело бюджетних надходжень, хоча з кожного з них до міської казни надходить в середньому чотириста гривень на рік, тоді як їхні власники отримують у десятки разів більше.

– У правилах розміщення зовнішньої реклами ми записали, що розміщення великих рекламних конструкцій (3х6м) повинно бути на відстані не менше п’ятдесяти метрів одна від одної. А те насичення реклами, що ми бачимо в окремих місцях, – то наслідок, як я вже казав, ще попередніх дозволів, і сьогодні ми не маємо права вимагати її прибрати – нас затягають по судах.

– Але ж можна піти іншим шляхом: не продовжувати дію раніше виданих дозволів. Хоча б у центральній частині міста.

– Стосовно центральної частини міста. Виконкомом прийнято рішення про розробку нової схеми розміщення об’єктів зовнішньої реклами по вулиці Великій Перспективній від пам’ятника Ангелу-охоронцю й до річки. Там не передбачаються великі конструкції, тому ми попередили власників: у кого закінчується термін дозволу – шукайте собі інше місце. І вже демонтовано один великий щит, а з першого липня й інші. Зокрема, будуть демонтовані два щити, що встановлені на площі Героїв Майдану. Тобто по центру міста питання вирішено. Складніше це зробити в інших місцях через, як я вже зазначав, намагання політичних партій, у тому числі й тих, що представлені в міській раді, мати якнайбільше рекламних конструкцій на період виборчої кампанії.

– Так ми поступово захарастимо наше місто. До слова, тут уже давно не йдеться про єдину архітектурну політику, будують і реконструюють, як кому заманеться.

– Ви маєте рацію. Ось свіжий приклад. По вулиці Великій Перспективній, 4 розпочато будівництво. Як показала перевірка, проектно-кошторисну документацію було виготовлено з порушенням державних будівельних норм. Міськвиконком скасував виданий управлінням містобудування та архітектури дозвіл, рішення направили в інспекцію архітектурно-будівельного контролю й попросили вжити відповідних заходів. Нам відповіли, що не можуть вплинути на забудовника, бо є постанова Кабінету міністрів про заборону перевірок юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

– Це сигнал нечесним і непорядним: робіть, що хочете, і вам за це нічого не буде.

– Нам часто повторюють, що влада повинна йти на компроміс із підприємцями, але ж це не той випадок, коли можна про щось домовлятися – порушення є порушення. Спробуйте в європейській країні встановити щось без дозволу – знесуть, ще й змусять компенсувати витрати, а ми ось намагалися знести незаконно встановлений щит, а через два дні суд своєю ухвалою зупинив наше рішення про демонтаж. Тепер будемо судитися місяцями, а то й роками, а порушник уже кошти заробляє й нічого в міський бюджет не платить, бо він встановив рекламну конструкцію без дозволу. Чому він може її встановити, а міська влада не може її демонтувати?

– Останнім часом у місті з’явилося ще одне нововведення: уздовж проїжджої частини вулиць масово почали з’являтися магазинчики й кіоски. Вже не кажучи про те, що вони
не відгороджені й несуть певну небезпеку для людей, вони ще й псують загальний вигляд міста. Невже нам магазинів бракує?

– Однозначно, вони зайві, потреби в них немає. Знову ж таки, якщо посилатися на Європу, ми таких магазинчиків там не побачимо. А справа в тому, що раніше видавалися дозволи майже без обмежень. Скажімо, тільки минулого року їх було видано близько шістдесяти. Дванадцять магазинчиків і кіосків ми вирішили демонтувати, оскільки документація на їх встановлення не відповідала вимогам чинного законодавства, але знову на заваді стають суди, призупиняючи дію рішень виконкому. Фактично вони вмикають порушникам «зелене світло»: встановлюйте, а ми вас захистимо.

– І хто ж ці порушники?

– Як правило, великі компанії. Наприклад, компанія з Кривого Рогу за одну ніч встановила десятки магазинчиків.

– Не сумніваюся, що після вашої відповіді в читачів виникне запитання: хто хазяїн у місті?

– Щоб міська влада була хазяїном, їй треба надати нормальні повноваження. Вона не повинна ходити роками по судах. І законодавство та нормативні документи треба змінити. Є, скажімо, постанова Кабміну про порядок встановлення об’єктів реклами, там розписано, що і як можна встановлювати, а щодо демонтажу сказано: демонтаж здійснюється згідно з чинним законодавством. Усе. А якби там було записано, що після прийняття рішення про демонтаж незаконний об’єкт зноситься відповідними службами, й ніхто б не мав претензій. Ніхто б і не встановлював. У нас дуже гуманні закони.

– У Кіровограді є чимало об’єктів, які його, м’яко кажу, не прикрашають. Зокрема, по вулиці Попова, під високовольтною лінією, стоїть недобудований довгий сарай. Хтось же дав дозвіл на його будівництво. Ця вулиця могла бути однією з найкращих у місті, а її перетворили на базар.

– Повністю з вами згоден, але це, знову ж таки, наслідок того, що влада не має достатніх повноважень. Ось сьогодні у зв’язку з децентралізацією говорять про необхідність повернення архітектурно-будівельних інспекцій на місця, і це правильно, виникає тільки запитання: навіщо їх забирали?

– Повертаючись у владу, які завдання ви ставили перед собою?

– Мені хотілося навести порядок в архітектурі, земельних відносинах, у наданні адміністративних послуг, щоб люди не стояли в чергах, і, звичайно ж, впорядкувати розміщення зовнішньої реклами, про що ми з вами вже говорили.

– Григорію Миколайовичу, що для цього потрібно?

– Повернути місцевому самоврядуванню забрані в нього повноваження. Скажімо, раніше управління головного архітектора мало в своєму підпорядкуванні земельну службу, інспекцію архітектурно-будівельного контролю, проектну групу, геодезію тощо. То був орган, що по-справжньому впливав на архітектурну політику. Сьогодні ж головний архітектор навіть не погоджує фасади, він не має права цікавитися, як будують, чи дотримуються норм. Сподіваюся, що курс на децентралізацію, проголошений у нашій країні, допоможе виправити всі ці прорахунки.

Валерій М‘ЯТОВИЧ