КУЛЬТУРА

Кольорові лабіринти митця

Нещодавно, а саме напередодні Міжнародного дня художника, в залах художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна було презентовано персональну виставку члена НСХУ, талановитого кіровоградського митця Ігоря Смичека (на знімку праворуч). Вона проходить у рамках проекту «Лауреати обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства імені Олександра Осмьоркіна».

Понад 30 живописних творів розповідають нам про творчі пошуки художника останніх років. Ці пошуки спрямовані на подолання усталеного «ортодоксального» бачення і розуміння творів живопису як продукту двовимірного світу. Що вповні вкладається в систему постмодернового розвитку сучасного мистецтва.

Дивлячись на дивовижні кольори та композиції робіт Ігоря Смичека, перш за все, вражає його загадково-яскравий метафоричний стиль, стиль, який іноді близький до театральної декорації, або до кольорової ілюстрації творів Поля Верлена, Артюра Рембо, Мілорада Павича чи Івана Цанкара. Недарма ж Ігор Володимирович навчався колись як художник-графік у Львівському поліграфічному інституті.

Коли я вперше познайомився з художником, майже одразу відчув, що це неординарна людина. І за манерою говорити, і за манерою грати на гітарі, на сопілці, на окарині, і за добором книжок в його бібліотеці. А ще мені поталанило чимало разів спостерігати, як працює майстер. Це дивовижний процес! Починаючи від точки відліку, від першого мазка на полотні, від розтяжки кольорів і закінчуючи несподіваною зміною акцентів, тобто переробкою. Іноді здавалося, що Ігор розмовляє чи то з картиною, чи то з тим простором, який він хоче поєднати з часом в межах своєї роботи. А іноді він насправді щось мугикав собі зтиха, наче умовляв: «Та віддай же мені нарешті той блік (ту рефлексію, те сяйво)». І згодом отримував жадане.
Отже, не пошкодуйте часу, подивіться виставку «Художні лабіринти Ігоря Смичека». Кожен знайде на ній щось своє – хтось почує відлуння романтизму, хтось зарядиться експресією кольору, хтось спробує розшифрувати символи і знаки образної системи митця, а хтось просто впізнає своїх знайомих.

Роман ЛЮБАРСЬКИЙ