КУЛЬТУРА

Василь Шкляр: Нас ніколи не візьмуть у Європу з «гарячими точками»

Добре, що відійшли в минуле часи, коли живих письменників можна було побачити виключно на хрестоматійних портретах у шкільних підручниках. Нині вони все частіше виходять у народ. Ось і минулого тижня в Кіровограді побував лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка в галузі літератури Василь Шкляр (на знімку). Цього разу – у рамках усеукраїнського туру з презентацією нового свого роману «Чорне сонце».

Автор «Чорного ворона» й «Марусі» поспілкувався зі студентами КДПУ імені В. Винниченка, спецназівцями та читачами головної книгозбірні КУНБ імені Д. Чижевського. Кругом його зустрічали з неабияким інтересом. Василь Шкляр переповідав, як «не хотів брати з рук Віктора Януковича премію за «Чорного ворона», де і як його застала Революція Гідності, та як у його серці поселилися «азовці» – понад сотня сміливців, котрі назвали себе «Чорним корпусом» і таємно відправилися на Донбас. Саме про них, а ще «про війну без прикрас» з російськими агресорами, підготовку до операції під Іловайськом та власне настрій бійців написано останній роман-«плагіат», як його сам називає письменник, «Чорне сонце».

– Ми із Сашком познайомилися ще задовго до революції та війни, – розповів Шкляр про головного героя роману. – Тоді ще їздив по Україні з презентацією «Чорного ворона». Одна із таких зустрічей проходила у криворізькому театрі. Після неї до мене підійшов хлопець (згодом з’ясувалося – організатор зустрічі) і каже: «Я прочитав ваш роман «Чорний ворон». Після цього захотілося запитати у вас: а де можна померти за Україну?». На це я йому відповів: «Та що ти, юначе! Жити і «помирати» слід лише від кохання»… Вже згодом побачилися з Сашком під час Революції Гідності. А потім він поїхав на війну і був серед тих 109-ти сміливих і дужих хлопців, котрі й найменували себе «Чорним корпусом».

– Крим та Донбас – не українські, вони як онкопухлина на тілі України, – такого висновку дійшов письменник, вивчивши, а потім змалювавши сучасний героїзм українських військових, котрі охороняють мир і стабільність на сході. – Ці території тягнуть Україну вниз, заважають розвиватися. Нас ніколи не візьмуть у Європу з цими «гарячими точками». Крим та Донбас потрібно або жорстоко українізувати, як колись їх русифікували, або ж відпустити раз і назавжди.

Ця фраза письменника і громадянина Шкляра, якщо й не знайшла серед присутніх стовідсоткову підтримку, то вже точно примусила їх задуматися над тим, а що ж дійсно робити і з нині знеструмленим Кримом, і з ЛНР-ДНР. Можливо, у когось відповідь знайдеться вже після прочитання «Чорного сонця»…

Світлана БОРИСОВА