У суботу, 25 січня, у відділі мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського, що в Кропивницькому, відбулася зустріч із полтавським письменником, фотохудожником і громадським діячем Віталієм Запекою, який презентував свій новий роман «Цуцик».
"До збройного конфлікту на Донбасі Віталій Запека був фотохудожником, причому рейтинговим: за версією сайту Fotografers, входив до сотні кращих в Україні. Лише віднедавна відкрив у собі нову грань - письменницький талант. Його твори про нинішні події на Сході України, що зламали тисячі доль та душ, не залишають байдужими все більшу кількість читачів. Він постійно їздить Україною з презентацією своїх книг, розповідає про невигадані історії, учасником яких був особисто, коли три роки служив добровольцем у складі батальйону спецпризначення «Полтава». Сьогодні - він гість нашого міста", – зауважила модераторка заходу, очільниця відділу Світлана Ушакова.
У пресі можна знайти інформацію про те, що на війні разом зі зброєю Віталій Запека завжди тягав фотоапарат і знімав усе, свідком чого ставав. Передусім - бойових побратимів, які чи не щодня дивилися в лице смерті. Загалом зробив понад десять тисяч знімків. Багато з них тепер зберігається в музеях, навіть - у Центральному державному історичному архіві України. Провів чимало виставок своїх світлин, на яких поряд із обличчями мужніх людей зі зброєю в руках, можна побачити мирних жителів, руйнації, які принесла на нашу землю війна. До речі, пояснення до тих знімків й породили теперішнього прозаїка, драматурга і навіть кіносценариста…
Кропивничанам Віталій Запека розповів про свій неординарний шлях у літературу. Зокрема, про те як з російськомовної людини зробився україномовною. Як дивувався, коли його твори порівнювали з книжками Ярослава Гашека, Джека Лондона, Гавриїла Троєпольського чи, навіть, з химерами Франца Кафки. Акцентував увагу слухачів на тому, що всі історії й ситуації, описані в романі «Цуцик», відбувалися з реальними людьми, а прототипом головного героя став домашній песик Тоша. Тож і жорстока війна відображена через відчуття і сприйняття цього беззахисного собаченяти, котре навчилося відрізняти світлих людей, друзів від чужинців, які приносять горе. Його найбільше вражало, коли на війні гинуть діти. Отож і антивоєнний роман «Цуцик», присвячений саме їм. У посвяті до роману написано: «Угнівенко Юлії із с. Кряковка (Трьохізбенська сільська рада Луганської області), котра загинула від російських «градів» разом зі всією сім’єю, і сотням дітей, безвинно загиблим у війні, розв’язаній Росією проти України. 2014-20-х рр..».
Відповідаючи на одне із запитань, сказав, що на даний час про російсько-українську війну вже видано приблизно чотириста книг. Із них лише вісімдесят сім – безпосередніми учасниками гарячих подій на Сході України. Мовляв, «іноді читаю твори професійних письменників і думаю: краще б вони їх не писали... У більшості випадків відчувається, що люди не знають, не розуміють, про що пишуть. Щодо письменників-«АТОвців», то їхні твори нерідко бувають літературно слабкими, але мають історичну, документальну цінність. А є й такі автори, яких читаєш із задоволенням, розуміючи, що пишуть не лише відверто, а й якісно. Таких не надто багато, але вони є». На думку пана Віталія три роки на війні, то був найстрашніший, але водночас і найважчий та найцікавіший період його життя. Скільки неймовірних людських доль і можливість перебувати там, де творилася сама історія!
Наприкінці зустрічі автор провів автографсесію.
Федір Шепель ,
фото автора
Відкрите практичне заняття, присвячене сучасним напрямам робототехніки та безпілотних технологій, провели в Українській державній льотній академії.
