Декілька тижнів тому редакція надрукувала інтерв’ю та добірку чотиривіршів кіровоградського письменника Бориса Ревчуна. Звичайно, не всі запитання-відповіді увійшли в ту публікацію. Під час бесіди наш гість побіжно згадав про віршувально-перекладацькі спроби своєї доньки Ані і зазначив, що знайшов в Інтернеті сайт з 8-ма вибраними перекладами «Заповіту» Тараса Шевченка англійською мовою, до яких, як не дивно, увійшов і її варіант. Такий факт видався мені цікавим і ми домовились продовжити розмову на цю тему через певний час. І ось ми знову розмовляємо з паном Борисом, але вже не про нього, а про його дочку.
– Безперечно, краще було б поговорити з Вашою донькою напряму, але вона, як я знаю далеченько, в Нью-Йорку…
– Та справа тут не стільки у відстані й різниці часу (бо Скайп та різні мессенджери цю проблему сьогодні знімають), скільки в тім, що моя дочка зовсім не вважає себе якоюсь поетесою чи перекладачем, навіть художницею, хоча перший американський диплом бакалавра вона здобула саме за цим фахом. Магістерський ступінь у неї за спеціальністю «Менеджмент художніх організацій», і нинішня її посада – бізнес-менеджер.
– Гаразд, тоді хай батько «віддувається».
– Батьки в таких випадках не стільки «віддуваються», скільки вихваляються…
– І є чим-ким: усе ж потрапити у вісімку кращих перекладів англійською «Заповіту»!
– Я не казав «кращих». Просто, повторюю, натрапив на сайт під назвою «Порівняння перекладів «Заповіту» Тараса Шевченка (Comparison of Translations of Taras Shevchenko’s “Zapovit”), на якому поруч із українським оригіналом презентовано вісім його перекладів англійською (хоча, як я згодом узнав із різних довідникових ресурсів, опублікованих англомовних перекладів цього твору було більше вісімдесяти). Так от, спочатку просто констатую, що автор одного з восьми перекладів – Анна Ревчун (Anna Revchoun). Але, що мене приємно вразило, семеро інших, як я потім з’ясував, занурюючись у тему, майже всіма дослідниками вважаються найкращими перекладачами поезій Тараса Шевченка.
– Наприклад?
– Наприклад, дуже відома у нас англійська письменниця і перекладачка Етель-Ліліан Войнич…
– Гадаю, далеко не всі наші читачі знають, що славнозвісна авторка «Гедзя», роману, яким вони зачитувалися в дитинстві, значну частину своїх творчих зусиль присвятила перекладу Шевченкових творів.
– Коли я здобував першу – англомовну – освіту цей твір («The Gadfly») був у всіх нас обов’язковим. Багато хто пам’ятає й художній фільм «Овод».
– Але повернімося до «Заповіту»…
– Поміж згаданої «чудової сімки» не менш вдалими англомовними інтерпретаторами видатних українських авторів є знана англійська поетка й перекладачка української і білоруської літератури Віра Річ. Вона, до речі, до кінця свого життя (2009) багато років була секретарем Англо-Українського Товариства в Лондоні. Третій переклад My Testament (саме так, «Мій заповіт» переклав назву вірша Т. Шевченка) зробив відомий канадський письменник Джон Вір (1906 – 1983). Наступний переклад зробив Персі Пол Селвер (1888-1970), англійський письменник, лексикограф, славіст і перекладач. Автором ще одного перекладу є Кларенс Огастес Маннинг (1893 – 1972). Це видатний американський славіст. Він працював протягом 43 років у Колумбійському університеті в Нью-Йорку. До речі, моя Аня зараз теж працює в цьому навчальному закладі. Ще про одного репрезентанта цієї порівняльної веб-сторінки зазначено (у Вікіпедії) таке: Александер Джардін Гантер (1868-1940, Теулон) – канадський пресвітеріанський священик і лікар, перекладач творів Т. Г. Шевченка.
– Так це ваша Анна, переїхавши до Штатів, так опанувала англійську, що склала конкуренцію її носіям з народження?
– Ні, тому що вона зробила цей переклад ще до того, як вирушила на навчання за кордони України. Коли вона навчалася в старших класах кіровоградської СШ № 14, у них, як у всіх учнів англійських спецшкіл, був предмет із техніки перекладу. Англійську, до речі, у неї викладала моя дружина Тетяна. Вона давала учням відповідні завдання, і дочка інколи, замість підрядкового перекладу віршів, робила з власної ініціативи їх художній переклад. Одного разу, в 1998 році, вона зробила переклад пушкінського «Я помню чудное мгновенье…». Вийшло настільки, з нашої точки зору, майстерно, що ані дружина, ані я не повірили, що цей переклад вона зробила сама. Вона своє авторство не могла довести, а ми – спростувати. Тоді я, задля чистоти перевірки, запропонував їй перекласти англійською «Заповіт» Тараса Шевченка. Отак і з’явився цей самий переклад, про який ми так довго вже говоримо.
– А як же про нього, вибачайте вже за пафосність, узнав літературний світ?
– А ми надіслали його до редакції американського часопису «Свобода». Анін переклад «з коліс» поставили в чергове число газети української громади в Америці.
– Гадаю, нам треба нарешті вже дати можливість знавцям англійської мови самім ознайомитися з перекладом шевченківського «Заповіту», який зробила наша землячка Анна Ревчун.
– Погоджуюся.
Розмову вів
Валерій М‘ЯТОВИЧ
TESTAMENT
by Taras Shevchenko
I desire to be buried
Where the Dnipro's
running by.
On this land of steppes a
nd cherries
Bury me, pray when I die.
Bury me that I could hear
Mighty river setting free;
Endless fields and
hill-sides near,
Splendid scapes I'd like
to see.
And when blood will run away
To the depth of water blue,
So then I'll find the way
To my God and pray then too.
I will leave the life I led
When the pains be swept
by blood,
I will plead with Lord...
before that
I don't know any God.
Bury me and then
through pains
Get together on my grave,
Free yourself and break
the chains
Lest no one of you be slave!
And in future, that you'll gain
Just recall me, don't forget,
Mention me in free Ukraine
With a quiet, kind word.
Translated
by Anna Revchoun
Відкрите практичне заняття, присвячене сучасним напрямам робототехніки та безпілотних технологій, провели в Українській державній льотній академії.
