КУЛЬТУРА

Йому ще тільки вісімдесят

Вулиця Кропивницького, 172. У цьому будинку понад двадцять років прожив фундатор українського професійного реалістичного театру Марко Лукич Кропивницький. Тут він написав свої знамениті п’єси «Глитай, або ж павук», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть...», «Дві сім’ї» та інші, тут на початку 1880-х років сформував уславлену українську трупу, котра з часом отримала назву Театру корифеїв. Нині в цьому будинку міститься меморіальний музей видатного драматурга, актора, режисера, іменем якого нещодавно названо наше місто.

У музеї побували сотні тисяч людей. А один мешканець Кропивницького приходить сюди щоранку, часто й у вихідні, ось уже протягом шістнадцяти років. Це – завідувач музею Микола Олександрович Галицький, якого Міністерство культури України за багаторічну плідну працю в галузі культури нагородило Почесним знаком, а журі обласної премії в галузі культури «Духовний скарб Кіровоградщини» Дипломом і відповідним знаком. Днями Галицькому виповнилося вісімдесят. Не зважаючи на свій поважний вік, він і зараз живе за принципом: «Уранці, коли прокинешся, запитай себе: «Що я маю зробити?». Увечері, перш ніж заснути: «Що я зробив?».

Доля Миколи Олександровича простелилася так, що він присвятив себе улюбленій справі. В юності йому мріялося про вчительство, медицину, військову службу – хто із хлопчаків його віку, тоді, невдовзі після війни, не бачив себе у лейтенантських погонах? Але він таки знайшов свою дорогу і пройшов її від юного сільського гармоніста до професії працівника культури.
У трудовій книжці Галицького небагато записів, серед них – директор Олександрівського будинку культури, завуч Олександрівської дитячої музичної школи, завідувач Олександрівського районного відділу культури, заступник начальника обласного управління культури. За час, коли очолював районний відділ, у кожному колгоспі району заспівав хор, майже в кожному клубі діяли драматичні колективи, щороку проводилися огляди і фестивалі художньої самодіяльності, «Театральні весни». Широкої слави набув народний аматорський хор районного Будинку культури «Тясмин», єдиний в області нагороджений Грамотою Верховної Ради України. А коли працював в обласному управлінні і опікувався народною творчістю, то кількість народних самодіяльних колективів зросла рівно на сотню. У музей прийшов уже в пенсійному віці – вдома не сиділося. І тим самим відкрив ще одну яскраву сторінку у своєму житті.

Можна багато розповідати про те, як завдяки Миколі Галицькому музей поповнювався і розбудовувався, з ким тут влаштовувалися зустрічі, про його книгу «Золота духовна скарбниця Кіровоградщини», заходи, започатковані ним тощо. Але хочу згадати лише один із них – святкування дня народження Марка Лукича, яке проходить тут щороку у травні, з розповідями про нього, піснями, виступами професійних і самодіяльних акторів. З огляду на невелику музейну площу запрошувати на свято багато людей не доводиться. Але Микола Олександрович хоче бачити на ньому значно більше прихильників Марка Кропивницького. Тож планує спорудити поруч Театральне поле – відкритий майданчик, де й проводити у цей день «Театральні весни».

Нині, наступного після Яблучного Спаса дня, Миколу Галицького вітали з 80-річчям. Гості переглянули змістовно насичений фільм про ювіляра. Теплі слова про нього говорили директор обласного краєзнавчого музею Наталя Агапеєва, головний режисер театру ім. Кропиивницького Євген Курман та директор театру ляльок Григорій Педан, колишні і сьогоднішні співробітники, земляки. Всі вони відзначали високу професійність і працьовитість Галицького, його товариськість і душевну щедрість, а ансамбль «Любисток» міського Будинку вчителя (керівник Анатолій Чечель) подарував йому пісню. Привітати директора музею прийшли також перший заступник голови обласної держадміністрації Сергій Коваленко та керівник департаменту культури ОДА Валентина Животовська.

Броніслав КУМАНСЬКИЙ