КУЛЬТУРА

Його золота осінь

Якось у майстерні Фелікса Полонського я почув від нього, що найбільше він любить осінь. Це підтверджували й роботи художника, які він одна за одною знімав зі стелажів. Зрозуміло, там були не тільки осінні мотиви, тематична палітра Полонського досить широка.

І все ж осінь домінувала. Не тільки в пейзажах. Сам художник говорить, що вона дуже багата на барви. Мені ж здається, що не тільки це. Осінь – пора зрілості, тож  гармонія її кольорів співзвучна порі, коли ностальгійні нотки спогадів поєднуються в людині з осмисленням  прожитого і зробленого.  Це той камертон, на тональність якого настроєний митець, за плечима якого не один десяток років творчої праці.
Осінні мотиви чітко проглядаються на виставці робіт Фелікса Михайловича, яка відкрилася в художньо-меморіальному музеї О. Осмьоркіна за програмою ознайомлення широкої громадськості з творчістю лауреатів обласної премії у сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства. Загалом же експозиція – багатопланова: тут представлені не тільки пейзажі, а й натюрморти, портрети, жанрові композиції. Одна з таких – «Помаранчева завірюха» нагадує нам події 2004 року в Кіровограді, небайдужими до яких були сам Полонський і його друзі-художники Юрій Гончаренко та Юрій Вінтенко, зображені на полотні. 

Мою увагу привернула невелика за розміром робота «Різдв’яна ніч». Майже монохромна, написана в синьо-голубих тонах, вона приваблює якоюсь особливою чистотою, духовно спорідненою з голов-ним християнським святом. У такому виконанні картина виходить за суто пейзажні рамки – так і здається, що за мить ми почуємо срібні  різдв’яні  передзвони.

Ряд представлених на виставці портретів засвідчують коло літературних уподобань автора. Портрет Володимира Маяковського доповнено вмонтованими у живописне тіло рядками  російського поета: «Говорю себе: товарищ москаль, на України шуток не скаль». А в портрет Шевченка – мотив Тарасової картини «Катерина». Зворушливо написано портрет внучки художника «Від всякого зла збережи».

Той же Маяковський писав: «Прочти и катай в Париж и Китай». У Китаї Феліксу Михайловичу побувати не довелося, а от у Парижі він був. Що й засвідчує його автопортрет з дружиною на тлі знаменитого кабаре Мулен Руж.
Кілька слів про самого художника. Полонський закінчив Івановське художнє училище. З 1994 року – член Національної спілки художників України. Мав шість персональних виставок у Кіровограді. Експонувався в німецькому місті Вупперталь. Твори художника зберігаються у фондах Дирекції виставок Міністерства культури України, Кіровоградського обласного художнього музею, художньо-меморіального музею Осмьоркіна та у приватних колекціях. Обласну премію імені Олександра Осмьоркіна отримав за картини «Туман», «Бабине літо», «Зимовий ранок».

Броніслав КУМАНСЬКИЙ