КУЛЬТУРА

Данило Крижанівський – Марку Кропивницькому

Кілька поколінь українців у другій половині ХХ століття починали день під мелодію пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», що звучала з радіоприймачів. І навряд чи яке-небудь помітне число слухачів знало, хто є автором пісні, адже навіть фахівці тривалий час вважали її народною. А між тим автор цієї пісні пов’язаний із нашим краєм.

Данило Крижанівський народився у сім’ї священика Якова Крижанівського в грудні (за новим стилем – у січні) 1856 року в тодішній Херсонській губернії. Хлопець навчався у Єлисаветградському духовному училищі. Тут, зазначає дослідник Л. Кауфман, він отримав перші знання з теорії музики та хорового співу. Саме зі співів, що охоплювали комплекс музично-теоретичних дисциплін, юнак показав кращу успішність і в Одеській духовній академії, куди вступив 16-річним по закінченні єлисаветградського закладу. Далі він вирішує зійти з батьківського шляху, обравши навчання на філолога в університеті Одеси. Викладав латинську, потім російську та церковнослов’янську мови в Болградській гімназії. Молодий учитель створив тут учнівський хор.
Крижанівський у вільний час займається улюбленою справою – творить музику. А ще він захоплюється українським театром, де виділяє гру Марка Кропивницького. Данило Якович цінував його не лише як видатного актора і театрального керівника, а й як талановитого співака, котрий мав чудовий голос. Керуючи трупою Старицького, Кропивницький неодноразово гастролював з нею в Одесі. Крижанівський спеціально приїжджав на ці вистави. Тут він і подарував присвячені Кропивницькому пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» та «Чи у полі, чи у борі». Слова до першого твору він узяв із поеми Кобзаря «Причинна» (1838 рік).

Кропивницькому сподобалася пісня на слова Шевченка. Він її охоче виконував на сцені, в колі колег, добився дозволу на видання, яке цензура обумовила тим, що разом із двома вказаними українськими піснями мали бути опубліковані і два російськомовні твори цього автора. 1886 року в Одесі побачили світ романси Крижанівського «Причинна» («Реве та стогне Дніпр широкий»), «Чи у полі, чи у борі» (обидва – з присвятою Кропивницькому), «Я чекаю на тебе» та «Спи, солодко спи». Перша пісня вийшла у сольному та хоровому варіантах. Втім, як зазначає Л. Кауфман, поліція конфіскувала видання. Цей радянський дослідник зміг виявити лише його обов’язкові примірники в Ленінградській бібліотеці. Подібною була доля і наступних видань «Реве та стогне…». Але популярність пісні була настільки великою, що, за підрахунком дослідника А. Правдюка, цей твір на 1907 рік витримав 15 перевидань.

Данило Якович 1889 року отримав підвищення по службі, перебравшись на роботу до канцелярії опікуна Одеського навчального округу, до сфери діяльності якого входив і наш край. У 37-річному віці Данило Крижанівський помер.
Люди, співаючи «Реве та стогне…», не бачили публікацій пісні, вважаючи пісню народною. Такою вона була в часи національно-визвольних змагань 1917 – 1920 років, ставши поруч із «Заповітом» фактично народним гімном. Лише наприкінці 1950-х років одеський архівіст Бачинський встановив авторство музики добре знаної в Україні пісні. Вона увійшла до української культури, душі нашого народу, і вже близько 130-и років гідно пропагує творчість Тараса Шевченка.

Сергій ШЕВЧЕНКО,
кандидат історичних наук