КУЛЬТУРА
Сергій Жадан: Ми приречені на діалог
- Останнє оновлення: 28 квітня 2015
Про діалог у війні й культурі дискутували Сергій Жадан та Ігор Помаранцев під час «Книжкового Арсеналу» в Києві.
Хоча дискусією (що передбачалося у програмі) це назвати важко. Обоє чоловіків говорили загалом про одне: війна – це теж діалог. Але діалог смерті і смерті. Життя і смерті.
За словами Ігоря Помаранцева, наша історія, наша ситуація не унікальна. Є досвід інших країн, зокрема описаний у літературі.
– Читаючи воєнну прозу різних країн, – коментував Жадан, – приходиш до висновку, що вона між собою страшенно подібна – в оцінках і вибраній інтонації. Коли читаєш Ремарка, ти не бачиш героїзації. Там убиваєш ворога, але відчуваєш до нього скоріше співчуття. Це інтонація співчуття без надмірної патетики до людини, яка потрапила в такий самий капкан, як і ти. Але вся ця проза була написана після того. Коли б було проговорено все до, чи був би конфлікт? Не може бути конфлікту між людьми, які відчувають, що головний ворог – це смерть. Про що можливий діалог під час війни? Про її завершення. Розумію, що у нашому з вами суспільстві різні настрої, часто виникає надмірна агресія і небажання говорити про завершення війни. Особливо в людей, які далеко від неї. Та усі конфлікти мають спільний механізм початку і закінчення. Ми приречені на діалог. Інакше не буває.
Наталя Романюк
Фото: MERIDIAN CZERNOWITZ
