КУЛЬТУРА

Про ювілейну виставку кропивницького художника Андрія Надєждіна, його інтуіцію та філософію

Свій 55-й день народження живописець, графік, заслужений художник України Андрій Надєждін відзначив виставкою своїх творів у художньо-меморіальному музеї Олександра Осмьоркіна, яку назвав «Відбитки часопростору». 

Якщо говорити про його творчість загалом, то вона якраз і являє собою поєднання часу й простору в одну категорію. А стосовно «відбитків» – то це її окремі сліди, залишені на творчому шляху, тому й побудував він свою експозицію із творів, написаних у різний час. 

Десь років із десять тому я брав у Андрія Михайловича інтерв’ю на одній із його виставок. Тоді мою увагу привернуло полотно «Спогад про імпресіонізм». Море, відблиски на гребенях легеньких хвиль, вмонтований у пейзаж портрет жінки без імені і… броненосець «Потьомкін». Як він там з’явився? Надєждін розповів: «Відпочивав на острові лейтенанта Шмідта. Біля мене стояв приймач, і я слухав, як важко проходять переговори щодо розподілу Чорноморського флоту. Сонце над морем вигравало так, що я переконався: імпресіоністи справді передавали стан природи, який спостерігали. Вже вдома за ескізами почав писати картину. І відчув: чогось бракує. Тоді й з’явився оцей корабель – передчуття тривоги. Символіка прийшла інтуїтивно». 

Представивши картину на цьогорічну виставку, автор розширив її назву: «Тихий погляд на імпресіонізм в районі острова лейтенанта Шмідта або На Півдні все спокійно» і супроводив словами: «Яка миловидна усмішка Візантійської свідомості».  Нагадаю, що острів Березань (Лейтенанта Шмідта) височіє у Чорному морі, за півтори сотні кілометрів від Криму і також входив (чи й досі входить) у пожадливі плани візантійської свідомості кремлівського диктатора.

Безумовно, складовою таланту Андрія Надєждіна є розвинена інтуїція. Вона виводить його на оцінку того, повз що художник не може пройти. 
З цього приводу наведу ще один приклад. Під час Помаранчевої революції, коли ми всі перебували у стані ейфорії, Андрій  Михайлович написав картину «Красний ангел» і супроводив її рядками: «Мій Красний ангел, нам ще рано повертатись. /  На нас чекають дивнії діла…». 

Але інтуїція для нього  – тільки відправна точка. Далі йде глибоке осмислення, кристалізація образу, режисура, пошук назви і нерідко текстового супроводу. Короткі тексти часто доповнюють його роботи. Їх він додав і до буклету своєї виставки: «Народження та смерть / Дві рівнозначні події / В хиткому житті»,  «Коли хвиля / Котиться і сміється / Море потерпає від спраги», « Ангели спати не можуть!... / Можливо й Ангели сплять? /Хіба Ангели… /Можливо…» тощо. 

«У мене є багато віршованих рядків, які я вкладаю в живописні твори, –  пояснює Андрій Михайлович. – Я люблю синтез різних мистецтв. Це не поезія, а своєрідна творчість словами. Вона так само образна, як і живопис».     

Роботи Андрія Надєждіна філософічні. Для них характерне розуміння як логічного, єдиного цілого у загальносвітовому масштабі минулого і сьогодення, людини й природи.  Космологічне сприйняття явищ і подій прийшло до нього через історію, фольклор, філософію Сковороди,  християнське віровчення, досягнення національної та світової культури. Його творчість настільки пронизана історичними колізіями, питаннями без відповідей і забутими істинами, що потребує інтелектуальних й емоціональних зусиль. А творча манера  – певної естетичної підготовки. Та не лякайтеся, якщо ви їх ще не набули. 

Зупинитися перед картинами Андрія Надєждіна, спробувати зрозуміти логіку автора, увійти у світ його образності, перейнятися думками, щось осмислити, а щось і переосмислити варто  Поет називав це роботою душі. Вона необхідна кожному, особливо сьогодні, у наш божевільний постіндустріальний час, коли людство все більше відривається від своїх першооснов, від природи і поринає у віртуальний світ мертвих образів.

Броніслав КУМАНСЬКИЙ