13листопада2019

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА Ще.. ІСТОРІЯ Ще раз про особливу місію Українських Січових Стрільців на Кіровоградщині (ФОТО)

ІСТОРІЯ

Ще раз про особливу місію Українських Січових Стрільців на Кіровоградщині (ФОТО)

2018 11 28 19 22 14 726

Рік, що минає, крім усього іншого, був для Кіровоградщини ще й роком січового стрілецтва.

2018 11 28 19 17 35 671
У зв’язку з цим одним запам’яталося, як на історичній споруді Єлисаветградського земського реального училища, а нині - Інженерного коледжу, відкривали пам’ятну дошку про перебування тут у 1918 році штабу Українських Січових Стрільців на чолі з Василем Вишиваним (Вільгельмом Габсбургом). Інші й досі згадують майже чотиригодинний концерт-марафон харизматичного кобзаря Тараса Компаніченка, основу якого складали саме стрілецькі пісні.

2018 11 28 19 21 21 039

Хтось ішов у колоні під час театралізованого дійства-реконструкції тієї давньої історичної зустрічі на залізничному вокзалі Січових Стрільців, у ролі яких цього разу виступили артисти Івано-Франківського академічного обласного театру імені Івана Франка. Комусь поталанило разом з артистами потрапити на Хутір Надія, де, як і сто років тому, західники поклали квіти до могили Івана Карпенка-Карого. Нарешті, театрали обласного центру й досі перебувають під враженням тих кількаденних доброчинних гастролей, які проходили у рамках проекту «Галичина і Подніпров’я 1918-2018. Відновлення національних зв’язків».

І все ж, автор цих слів відчував, що ніби в цьому ланцюгу пам’яті перебування УСС в Центральній Україні ще чогось не вистачає… Бував звісно й на краєзнавчих заходах, присвячених ювілею Української революції, читав окремі публікації, як ось у щойно презентованому збірнику «Роки боротьби…».

Втім, тільки зараз, коли нарешті пощастило взяти до рук книгу науковиці з педуніверситету Ірини Вівсяної «Соборницька місія Українських Січових Стрільців у Наддніпрянщині» відчув, що рік стрілецтва на Кіровоградщині довершений ще й науково.

2018 11 28 19 20 45 530Відразу зауважимо, що це не монографія в її класичному розумінні. Мова йде про науково-популярне видання. Навіть скоріше своєрідний альбом з сотнями світлин та інших ілюстрацій (певне порівняння напрошується хіба що з книгою «Гей, там на горі «Січ» іде!», репринт якої побачили на початку 90-х). Так, Ірина Вівсяна подала шикарний список використаної літератури, що сягає майже п’ятисот позицій. А ще – зразки пісень, в тому числі створених у нашому Приінгульському краї. Чудові додатки у вигляді уривків із спогадів очевидців і щедре цитування джерел. Навіть по змісту самої праці видно, що вона неодмінно має зацікавити краєзнавців: «Прибуття легіону УСС до Єлисаветграду», «Суспільно-політична діяльність…», «В захисті прав селянства», «Культурно-просвітницька-діяльність УСС», «Як стрільці йшли з України». Це розділи, де у зв’язку з січовими стрільцями, згадується не лише Єлисаветград (Єлисавет, Єлизавет), але й Новоукраїнка, Добровеличківка, Глодоси, Карлівка, Іванівка, Грузьке, Масляниківка, Соколівське, Велика Виска, Олександрівка, Хутір Надія, Іваново-Благодатне… Ідеться про захист Василем Вишиваним свідомих українців та місцевих хліборобів від переслідувань гетьманських урядовців та окупаційної влади. Дивовижну пору, коли «каральні» операції перетворювались у національні маніфестації, котрі сприяли культурному зближенню. Помітний ефект господарської діяльності УСС на селі, що виявся не лише в допомозі хліборобам по господарству, зокрема, під час жнив.

Є тут і чимало уже відомих широкому загалу сентенцій, на зразок «рідні гості» Софії Тобілевич. А є й чимало інших цікавинок. Адже січових стрільців називали «творцями нової української духовності». Вони приймали активну участь у русі національної інтелігенції за створення нової української системи освіти й виховання. Співпрацювали з місцевими «Просвітами». Перебування УСС в Єлисаветі збіглося зі святкуванням шанованого ними «артільного батька» Миколи Левитського.

Вивчення історії УСС актуальне й понині, адже саме «стрільці заклали основу української військової термінології». 29 липня відбувся матч між Єлисаветградським  футбольним гуртком та українцями-галичанами. Чимало з січових стрільців поженилося на місцевих дівчатах. Найголовніше, що завдяки перебуванню стрільців на Єлисаветградщині влітку 1918 року вони стали «дійсними соборниками своїм світоглядом, психікою, спільністю думок і почувань». Тобто не тільки вони мали позитивний вплив на місцеве населення в подальшій українізації, але й навпаки.

Після прочитання книги природно з’явилися й побажання. Можливо (якби праця стосувалася виключно нашого краю), авторці вдалося б розповісти про історію вивчення питання серед краєзнавців області. Так, чомусь майже обійдене ім’я відомого дослідника Володимира Боська, котрий, здається, чи не першим заговорив про Василя Вишиваного в контексті Кіровоградщини; раніше інших розповів про власне бачення виникнення пісні «Ой, у лузі червона калина…» тощо.

Звісно, хотілося б, щоб було здійснено перевидання книги. Сто примірників, надрукованих у Харкові, навряд чи задовольнять читацький попит навіть одного Кропивницького. У новому виданні обов’язково потрібно збільшити розмір друкарського шрифту, так схожого на інструкцію до аптечних ліків. Але ж, якщо останні не завжди допомагають людині, то  книга Ірини Вівсяної не тільки лікує від безпам’ятства, але й сприяє відновленню національних зв’язків та єдності українського народу.

2018 11 28 19 22 45 259

Федір Шепель,

фото автора