24травня2019

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА Ще.. ІСТОРІЯ Очима кропивничанина: про пам’ятник Василю Липківському в Черкасах (ФОТО)

ІСТОРІЯ

Очима кропивничанина: про пам’ятник Василю Липківському в Черкасах (ФОТО)

Наступного дня після людного відкриття за участі Президента України Петра Порошенка пам’ятника митрополиту Василю Липківському в Черкасах, тобто вранці 19 січня, на Водохреще, тамтешня вулиця Дмитра Байди-Вишневецького, виглядала мало не пусткою.

2019 01 20 18 16 09 226

Власне, поблизу самого монументу лише одинока жінка-прибиральниця підмітала сніг, що випав уночі. Жодних квітів чи вінків. Їх прибрали ще вчора. Лише тонка снігова ковдра і величний постамент ліворуч від будівлі Черкаського музичного училища імені Семена Гулака-Артемовського…

"Колись тут стояла церква, де він правив…," – ніби відповідаючи на наше німе запитання, промовила згадана черкащанка, зупинившись, щоб перепочити.

Про релігійного діяча, церковного реформатора, проповідника, педагога, публіциста, письменника і перекладача, творця і першого митрополита Київського і всієї України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви ї України Василя (в миру: Василя Костянтиновича Липківського (7 березня 1864 – 27 листопада 1937), розстріляного у віці семидесяти трьох років за вироком «трійки» НКВД, у радянську добу зі зрозумілих причин не прийнято було згадувати. Крига скресла тільки після того, як у вирі «гласності» його реабілітували «за відсутністю складу злочину». А в 1997 році УАПЦ канонізувала Василя Липківського як святого в лику священомучеників. Тож зараз про життя і діяльність цієї визначної людини маємо чимало інформації, до якої є вільний доступ кожному. Зокрема й про те, як 22 травня 1919 року, у супроводі хору під керуванням Миколи Леонтовича, отець Василь особисто відслужив у Києві  першу літургію українською мовою у збудованому гетьманом Іваном Мазепою Микільському соборі. Згадуючи згодом цю подію, священнослужитель писав: «На всеношній і службі Божій зібралася така сила народу, що не тільки в Соборі, а й навкруги його було тісно; весь нарід плакав, чуючи Апостол, Євангелію, Псалтир рідною мовою; всі відчували, що це вперше після віків неволі „моляться на волі невольничі діти“, як провіщав Шевченко».

IMG 20190119 123044Додамо, що у 1927 році Василя Липківського, котрого академік Агатангел Кримський називав «апостолом українського релігійно-національного відродження», на вимогу радянської влади було усунуто від керівництва УАПЦ.

Цікаво, що другим митрополитом Української Автокефальної Православної Церкви в України став його земляк Микола Борецький (1879-1935(?), котрий, як і Липківський, народився в Монастирищенському районі Черкаської області. Якщо заглянути до «Історичного календаря Кіровоградщини. Люди. Події. Факти 2019» відомого краєзнавця Володимира Боська, то можна дізнатися, що напередодні цього обрання Микола Борецький перебував на «служінні єпископської кафедри у місті Зінов’ївську (тепер Кропивницький – Ф.Ш.). Достеменно відомо, що в самому Зінов’ївську існували дві українські парафії: Грецька церква та Вознесенський храм на Кущівці. Мала УАПЦ також соборну парафію у Новомиргороді, церкву у селі Зелена Діброва та інших населених пунктах. Газета «Зінов’ївський пролетар» у ті часи писала: «Українські церкви перетворилися на осередки для антирадянських елементів із бувших петлюрівців… Єпископом Зінов’ївським та Новомиргородським Микола Борецький пробув недовго…». Втім, недовго пробув він і митрополитом. У 1930 році Миколу Борецького заарештували. Вирок – вісім років концтаборів та доведення до божевілля…

Стоячи біля пам’ятника Василю Липківському в Черкасах, якось самі-собою згадалися імена й уродженців Соснівки та Єлизаветградки, що на Олександрівщині, єпископів УАПЦ Івана Павловського та Юрія Жевченка, розстріляних у роки Великого Терору, й священика-настоятеля Грецького собору автокефальної церкви та секретаря єпархіального управління в окупованому гітлерівцями Кіровограді Миколи Гагалія, розстріляного НКВД у 1944 році...   Але, то вже інша історія…

Федір Шепель,

фото  Ірини Шепель