Визначного портретиста Василя Тропініна (1776-1857) інколи називають «російським Шевченком». Чимало спільного у їх кріпацькій і творчій долі.
Якщо Тарас був кріпаком у полковника Павла Енгельгардта, то Василь – у ротмістра Антона Мініха, внука відомого генерал-фельдмаршала Бурхарда Мініха. Цікаво, що донці Наталії Мініх батьки передали Василя Тропініна в якості приданого, коли вона одружилася з Іраклієм Морковим. Будучи кріпаком, Василь кілька років як вільний слухач успішно навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Але Морков, побоюючись втратити талановитого кріпака, забрав його звідти до свого маєтку в Кукавку, де той переважно і жив аж до 1823 року, тобто звільнення з кріпацтва й переселення до Москви. «Я мало навчався в Академії, але навчився в Малоросії: я там без відпочинку малював з натури, і ці мої роботи, здається, найкращі з усіх, які до цього часу створив», - запише згодом художник. В український період Василь Тропінін написав жанрову картину - «Весілля в Кукавці» (1810), портрети українських селян - «Дівчина з Поділля», «Українець», «Українка», «Молодий український селянин», «Хлопчик з топірцем», а також портрети Наталії та Іраклія Моркових тощо.
Про це та багато іншого, не менш цікавого, члени клубу «Мандрівник» з міста Кропивницький дізналися раніше не тільки з відомих творів Марка Вовчка, Михайла Старицького та Василя Кучера, але й коли днями потрапили безпосередньо до тієї самої Кукавки, села Могилів-Подільського району, що на Вінничині. Зокрема, побували в церкві, проект якої розробляв і будівництвом котрої керував особисто Василь Тропінін. Місцевий батюшка, отець Іван, розповів, що попри всі негаразди, пов’язані з «войовничими безбожниками» радянської доби, будівля православного храму, хай і перебудованого, збереглася. Більше того, за його словами, тут є кілька зображень із священої історії, що належать видатному художнику. Крім того, з його вуст кропивничани дізналися й про створення портрету ще одного кріпака - Устима Кармелюка (йдеться про згадану вище живописну роботу, яку просто називають «Українець»).
Це було особливо цікаво, адже доля «українського Робін Гуда» тісно пов’язана з історією міста на Інгулі. Відомий краєзнавець Володимир Босько в одному з авторських «Історичних календарів Кіровоградщини…» розповідає, що «легендарний ватажок українських селян в юності за непослух був відданий у солдати до Єлисаветграда, звідки невдовзі утік зі зброєю». «Отдан в Елисавеград в рекруты, из коих он бежал», - говориться в одному з офіційних документів царських людоловів першої половини ХІХ століття.
Надвечір'я в Кукавці виявилось багатим на враження й дуже сонячним. І пам'ятник Василю Тропініну поблизу створенного ним храму, просто сяяв.
Федір Шепель,
фото автора
Відкрите практичне заняття, присвячене сучасним напрямам робототехніки та безпілотних технологій, провели в Українській державній льотній академії.
