Ще.. З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ
Хто чи що стоїть за звільненням Миколи Кравченка, директора філармонії у Кропивницькому (ФОТО)
- Останнє оновлення: 22 лютого 2020
Колись давно, здається, в часи моєї роботи в «Народному слові», була у мене стаття про «Людей незамінних». Тобто, лапки можна й не ставити, бо люди, яких не можливо замінити у сфері діяльності, таки так, як кажуть в Одесі, є.
Оскільки моя увага була прикута до проблем мистецтва, то саме про людей творчих професій і йшлося. Звісно, не про музикантів, лицедіїв чи поетів, а про тих, хто дає можливість проявити себе і музикантам, і лицедіям, і поетам…
Як сьогодні пам’ятаю, домінували в моїй уяві дві постаті, діяльністю яких я щиро захоплювалася. Це директор обласного Центру народної творчості Валентина Семенівна Пращур і директор обласної філармонії Микола Іванович Кравченко. Валентини Семенівни вже кілька років немає поміж нас. Відверто кажучи, я не знаю, чи зуміли в ЦНТ знайти достойну заміну справжньому керівнику в особі Пращур, яка горіла на роботі.
Небайдужі люди знають, як багато вона робила для розвитку народного мистецтва. Чого варте її улюблене дітище – «Калиновий спів»! Свого часу наше свято підкорило навіть Київ. Царство Небесне цій світлій людині. Для мене вона назавжди залишиться незамінною.
До речі, ось згадали ми «Калиновий спів». Заключний етап цього свята щорічно в кінці травня проводився в ошатній залі обласної філармонії. Хоч і не мав до нього безпосереднього відношення директор філармонії, але я не пам’ятаю випадку відсутності на ньому Миколи Івановича.
Я пояснюю це тим, що він не просто ГОСПОДАР. Директор філармонії – за першою професією музикант і просто людина, котра залюблена у мистецтво. Тривалий час він керував відділом культури Кіровоградського району. Керівником був жорстким і справедливим. Його боялися і… поважали. Коли покійний начальник управління культури Микола Іванович Сиченко, завжди спокійний і врівноважений (хоч палець до рота не клади!) запросив його очолити філармонію, Кравченко, на перших порах, навіть розгубився. Вагався довго.
«Філармонія!» – зітхав він.
«А що ви втрачаєте?» – говорила я. – «Сміливіше, Миколо Івановичу! Вдасться – то вдасться! А ні, Ви зажди знайдете собі справу до душі».
Нарешті він відважився. І все вдалося. Ще й як вдалося! Цілих 35 років свого життя Микола Кравченко стоїть біля керма кращої філармонії України. І це не тільки ми самі гладимо себе по животику, так вважають люди відомі і титуловані.
Стоп! Мені можуть дорікнути, мовляв, навіщо ти все це розповідаєш, адже про Кравченка всі все знають. Знають про те, в які часи він очолював філармонію, як виживали в шалені 90-ті, коли керівники господарств (основні «спонсори» філармонії. – В.Л.) ледве не відкритим текстом посилали його, мовляв, які концерти, не до гопаків нам і пісеньок, як утікали на заробітки музиканти, співаки і танцюристи, а потім і обслуговуючий персонал почав махати ручкою… Було, було…
Як удалося Кравченку «тримати марку», стати провідником яскравих ідей, створити і зберегти прекрасні колективи, насамперед, ідеться про театр музики пісні і танцю «Зоряни», що став і академічним і взагалі візитною карткою і філармонії і України, про це знає тільки він і його колектив. А ось про те, які проекти створювалися у філармонії за керівництва Кравченка, то про це знають всі! І про «Травневі музичні зустрічі», біля колиски яких стоїть шановна тріада: Микола Кравченко, Геннадій Єременко, тодішній керівник камерного оркестру «Концертіно», і знаменитий, нині покійний, музикант Богодар Которович. Цей фестиваль камерної музики з часом отримав статус Всеукраїнського.
Зрозуміло, не без зусиль Миколи Івановича. Варто згадати і про такий проект філармонії, як «Різдвяні передзвони». З приводу різдвяних концертів, замисел яких належить саме Кравченку, він жартував: «Коли ми вже і наїмося і нап’ємося, то час подумати про душу». Концерти з циклу «Різдвяні передзвони», без перебільшення, стали візиткою січня. Їх очікують!
Серед ініційованих Миколою Івановичем проектів, у першу чергу, хочу згадати Й обмінні гастролі з філармоніями України. Наших артистів гаряче вітали в обласних центрах сходу і заходу України і, як правило, делегацію наших завжди очолював директор філармонії.
Ну, а до нас приїздили кращі колективи обласних філармоній України, чиї концерти свідчили, «не така вона периферійна ця периферія»! Від заїжджих гостей мені особисто не раз доводилось чути: «Поталанило вам з директором». У цьому ж дусі висловлювалися і заїжджі знаменитості, зокрема, колишній керівник «95 кварталу». Хто цей колишній керівник, ви знаєте.
Але не забувайте, для обласної філармонії головне завдання – обслуговувати сільського глядача. «І в сніг, і в вітер» філармонійний автобус колесить по дорогах області.
Їздять із сольними концертами «Зоряни», колектив, знаний на всіх материках і континентах, хіба що за винятком Антарктиди (а яка ще Антарктида треба, досить і холодних сільських клубів!); і в районних містечках, і у віддалених селах аплодують камерному оркестру «Концертіно» і ансамблю «Єлисавет-ретро».
А свого часу Миколі Івановичу спало на думку в райцентрах і в селах показати не просто окремі колективи, а весь творчий потенціал філармонії. Так виникла ідея концертів під девізом «Краю наш, тебе ми прославляємо», гаряче підтримана тодішнім губернатором Сергієм Ларіним. З цими концертами виїздили не тільки творчі колективи, а все керівництво філармонії. «На хазяйстві залишались двірник і бухгалтер», – посміхався Кравченко. Кілька разів я теж побувала на тих концертах і, запевняю вас, достойно прославляла свій край наша філармонія!
Саме в часи керівництва філармонією Миколи Кравченка створено дитячу філармонію, яку очолила така ж віддана своїй справі людина Віра Тулянцева. Цю подію важко переоцінити. Адже таким чином виховується глядач і слухач високої музики, а не просто любитель ля-ля-ля!
Якось Микола Іванович розповів мені історію. Коли керівнику відомого столичного колективу, що приїхав із концертом, сказали, що його слухачі – учнівська молодь, він зітхнув невдоволено: «Діти? Ну…» Чекали в залі гармидеру. А після концерту були у захваті! «Миколо Івановичу, як це у вас виходить? Ну і публіка». Кравченко був щасливий! Ні, не даремно їмо свій хліб!
І ось тепер я скажу, навіщо я про це розповідала. Ах, так! Я ще ж забула нагадати про заслуги, нагороди і відзнаки заслуженого працівника культури України Миколи Івановича Кравченка. Про те, хто з президентів тиснув йому руку і говорив вдячні слова. Кілька років тому ВР відзначила його «заслуги перед українським народом», а в минулому році обласна рада нагородила його почесною відзнакою «Патріот Кіровоградщини».
У минулому році! І ось 16 лютого у Миколи Івановича закінчився контракт, укладений із ним обласною владою. У філармонії не мали сумніву, що контракт буде поновлено, тим більше, що згідно з законодавством за два місяці до припинення контракту мали оголосити конкурс на посаду директора Кіровоградської обласної філармонії. Цього зроблено не було. З Кравченком контракт теж не збиралися продовжувати.
Філармонію залихоманило. Адже доля кожного члена колективу залежить значною мірою від директора, як і вся філармонійна політика. Дехто справедливо запідозрив, конкурсу не було, бо в ньому мав право брати участь і чинний директор. І переміг би. Комусь цього дуже не хотілось.
То ж кому перейшов дорогу Микола Іванович? Ініціативна група представників трудового колективу на чолі з народною артисткою України, художнім керівником «Зорян» Антоніною Червінською звернулися з листом до голови обласної ради Олександра Чорноіваненка і голови облдержадміністрації Андрія Балоня на захист свого директора, де риторично звучало питання, що змінилося за короткий час, відтоді, як нагороджений відзнакою «Патріот Кіровоградщини» слухав майже єлейну промову пана Чорноіваненка про те, що «такі люди творять еліту нації»...
Насамкінець хочу сказати таке: коли ще за доброї пам’яті «кіровоградського сільського», як називали у тому числі і райвідділ культури, яким керував Кравченко, я радила йому очолити філармонію, то, звісно, не знала, що з того вийде. Але про те, що він затримається так надовго навіть подумати не могла! Ніхто і ніколи так довго тут не затримувався. І взагалі в Україні таких «довгожителів» серед філармонійних керівників не існує. Але його енергії, бажання продовжувати працювати на користь українського народу, виховуючи еліту нації, вистачило б ще надовго.
Не розумію, чому так непослідовно вчинила обласна влада. Невже і до нас докотилася пошесть «нових облич»?
Не я зробила такий висновок, але я його підтримую.
Валентина Левочко
Читайте також: Директора Кіровоградської обласної філармонії звільнили з посади: закінчився термін дії контракту
