З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Подолати минуле: глобальна історія України

Одна з призм, крізь які я читаю книжки, – це освіта доні Олі: чи була б вона у навчальній програмі доньки, коли б цю програму я створювала сама. Ця історія України від Ярослава Грицака була б.

Нижче – один відсоток того, що хотілося б процитувати. 

Народ існує сам собою – так, як ростуть трава чи дерева. Натомість націй у природі не існує. Їх треба плекати, як плекають газон чи сади.

Перекладаючи Святе Письмо, закладаючи школи та книгодрукарні, руська еліта шукала Христа, а знаходила націю. Нагадаймо, що читання книжок зрозумілою мовою – ключовий момент для перетворення кожної спільноти у націю.

Любов до нації береться з пісень, які мати співає дитині в колисці або які лунають у дитинстві з платівок, радіо й телебачення.

Щоб уявити, що Україна має не лише минуле, але й майбутнє, треба було мати неабияку фантазію. (Йдеться про ХІХ ст.)

Стабільна демократія можлива лише при ґарантованому добробуті.

Якщо напередодні війни (Другої Світової) Західна Україна дійсно стала Україною Західною, то ми не повинні забувати, яким був тоді цей Захід і який приклад він давав українцям.

Україна народилася у вогні війни та революції. А це означає, що вона відповідно має родові травми воєнного і революційного насильства.

Насильство не може творити нічого сталого.

Історична пам'ять – це не лише про те, що суспільство пам'ятає, але й про те, що воно погоджується забути.

За економіку ніхто не віддаватиме життя.

P. S. Для мене символічно, що саме ця книжка стала першою, прочитаною після тримісячного воєнного нечитання.

Наталя Романюк,

фото авторки

Читайте також: Книжки, які я не візьму з собою в далеку дорогу