З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Потрібен запобіжник до відродження: освіта має стати пріоритетом (ФОТО)

На фото – весна, 2013-й.

До війни лишається менше року. Ми про неї ще нічого не знаємо і навіть у найстрашніших снах не уявляємо. Такого просто не може статись. Крапка.

Ми їздимо в гості до батьків у Горлівку і погуляти в Донецьк. Гарне ошатне місто, українські прапори біля адміністративних будівель. Багате шахтарське місто – це відчувається по магазинах, автівках і зустрічних людях.

Кількома роками раніше ми майже наважилися на переїзд до Донецьку. Місто розвивалось, гарні перспективи, зарплати.

Рештою нічим обласний центр не вирізнявся з поміж інших.

За винятком кількох моментів, які стають помітними не відразу.

Ніде не почуєш української – ані в побуті, ані від державних службовців.

Телебачення – лише російські канали. В пакетах кабельного, здається, українських не було зовсім чи всього кілька для годиться. Навіть друковані видання – запоребрикові.

І якесь особливе, скоріш насторожене ставлення до решти України.

Донбас годує всю країну. Якби не ми, за щоб ваші западенці жили? У нас все краще, від доріг до світлофорів. Якби ми лишали всі гроші собі давно б процвітали.

Мимоволі в розмовах, у настроях схід протиставлявся решті, особливо – заходу країни. При тому більшість, я думаю відсотків 90 місцевих, ніколи не були далі Києва. Бо Львів – то ще наша, але не така як треба, не кошерна територія.

Пропаганда. Її темна справа почалась не в 2014 і навіть не в 2010. Відразу після розвалу нерушимого. З маленьких паростків, тез, методичок для ЗМІ, підтасоввки факти так, щоб у людини з середньостатистичним рівнем критичного мислення зародились сумніви. Пропаганда створювала монстра, страшного і безжального. В якого немає напівтонів, толерантності, бажання дійти порозуміння. Злість і ненависть. При чому породжена вона якимось збоченим наративом – усе рівно як у когось, аби гірше ніж у нас.

Згодом, за 9 років, це дуже тригеритиме залишеним у розкраденій зруйнованій квартирі написом "А кто вам разрешил красиво жить?". Монстра випустили.

Будучи істориком за фахом, можу трішки аналізувати події. І без преебільшення сказати, що саме пропаганда робить з людей монстрів. Після яких країни, нації що повірили в свою особливість, дуже довго розплачуються. Це не про середні віки чи якісь давні часи. Подивіться як живуть поневолені пропогандою Куба, Сомалі, Ефіопія, Північна Корея, Венесуела...

У мене немає сумніву, що ми і на цей раз здолаємо ворога і його монстра. Але надалі потрібно робити запобіжник до його відродження. Освіта має стати пріоритетом. З дитячого садка розвивати критичне мислення. Соціальні гарантії – найвищими у світі. Медицина, за якою будуть їхати до нас з усього світу. І сила права замість права сили. Тоді інвестори з усього світу стоятимуть в черзі, бажаючи отримати свою частку стабільної економіки.

Можливо, останній абзац трішки мрія і в чомусь утопія. Але я щиро впевнений – немає надійнішого запобіжника від монстра пропаганди, аніж освічена, заможна і об'єднана нація.

Але зараз спостерігаю, що замість єдності є бажання виростити свого монстра і випустити на волю. Монстра пропаганди, який ділитиме українців на правильних і не дуже.

Хто зна, який з них переможе.

Добра всім і вільної України!

Олександр Чорний, 

бізнес-тренер, засновник Smart Education Hotel School

Читайте також: Система освіти та виховання в Україні: щось із нею не так