25серпня2019

ГОЛОВНА СУСПІЛЬСТВО Золото Кіровоградщини: коли його видобуватимуть

СУСПІЛЬСТВО

Золото Кіровоградщини: коли його видобуватимуть

52629 75Повернутися до старої теми змусили ось ці кілька рядків із газетної статті відомого в краї журналіста: «Про те, що на Кіровоградщині в землі залягає золото, відомо ще з радянських часів…».

 

Сказано це у зв’язку з черговою заявою якоїсь фірми про його можливий видобуток в області.

Втім, про поклади золота й срібла в Центральній Україні знали ще запорожці! Але, давайте, читачу, про все по порядку. Не так і давно, у 1979 році, «Українська Радянська Енциклопедія» інформувала про прадавні золоті й срібні прикраси, знайдені археологами в степових курганах на теренах України (а ми, принагідно, згадаємо бодай зображення на гербі Кіровоградщини золотого орла з Литої могили); про тисячолітню традицію виготовлення прикрас з дорогоцінних металів або українське золотарство; про поширені в народі прізвища на кшталт «Золотаренко» чи співзвучні численні топоніми (та ж Золотоноша або Златопіль, походження назви якого чомусь вклали в уста Грицька Нечеси (Потьомкіна), назви рослин (золототисячник) тощо. Але жодним словом не говорилося у тому, хай і заполітизованому, але розумному багатотомнику про вітчизняні золоті руди й золоті розсипища. Мовляв, такі в «СРСР є на Уралі, в Казахстані…», але не в Україні. Невже про тутешні природні скарби дійсно ніхто й ніколи не знав?

Про «можливе виявлення промислових покладів золота» почали повідомляти, коли в кінці 80-х років минулого століття поблизу Кіровограда справді виявили Юр'ївське та Клинцівське родовища, згодом оцінивши їх як великі, й такі, що майже не мають аналогів. У 1995 році ознайомитися з українським Клондайком приїжджав сам президент Кучма, котрому геологи подарували тризуб кілограмової ваги з чистого золота, ювелірно оформлений та ще й з написом: «Перше українське золото».

Втім, історичні джерела засвідчують, що першу інформацію про поклади золота і дані про перший видобутий український дорогоцінний метал, напевно, варто віднести бодай до середини ХYІІІ століття.

Відтоді, як Російська імперія почала привласнювати землі Вольностей Війська Запорізького, створюючи «Нові Сербії» та «Новоросійські губернії», почався активний збір різноманітної інформації, що могла б зацікавити колонізаторів на нових для неї територіях. Систему такого сповіщення було організовано настільки ґрунтовно, що інформація стікалася не лише з військових, цивільних, але й …церковних джерел. Звісно, не пасли задніх і люди з  «заграничного полского» Онуфріївського Пустинно-Жаботинського монастиря (поблизу Черкас). 19 травня 1755 року вони доправили «куди слід» власну «сказку», тобто ділового документа. Йшлося про почуте від запорозького козака Дмитра Слюсаря, котрий саме перебував у монастирі на прощі. А він розповів небагато-немало, «…яко имеется близ Ингула и близ городка Архангелского (зараз – Новоархангельськ Кіровоградської області. – Авт.) золотая и серебреная руда». Крім цих двох місць, йшлося і про знайдену золоту руду в Умані, де «тайными способы оную руду емлють и, моя, возять в Великую Полшу». До речі,  «обрасцы той руды, мытой и немытой», монахи «привезли и в Киевской губернской канцелярии обявили». (Цитуємо мовою документа, досліджуваного відомим істориком Світланою Абросимовою, що зберігається в Дніпропетровському історичному музеї імені Дмитра Яворницького).

Виходить, оті золоті прикраси, що знаходять у степових могилах, відповідні ремесла, «золоті» українські прізвища, населені пункти, лікарські рослини тощо отримали назви не тільки з «привозного» золота?!

P.S. Та повернемося у ХХІ століття. Цікаво, чи перевірялася наведена інформація сучасними геологами? Хоча чи є сенс? Оскільки й без того, як стверджують  заяви ЗМІ кількарічної давнини, наприклад, «гірськорудна та рудопереробна промисловість Кіровоградської області має можливість здійснювати повний цикл процесу утворення товарного золота». А ще ж, «разом із золотом, є можливість додатково отримувати срібло».

Втім, як мовиться у відомій байці, «віз і нині там»! Чи не у ХYІІІ столітті лишився? Під сукном імперської адміністрації? Тим паче країні зараз не до того. А коли було «до того»?

Федір Шепель