25квітня2024

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА СУСПІЛЬСТВО Про риболовлю в центрі міста Кропивницький і не тільки (ФОТО)

СУСПІЛЬСТВО

Про риболовлю в центрі міста Кропивницький і не тільки (ФОТО)

2020 05 25 13 59 08 815

Чудового теплого травневого дня, що випав на минулу неділю,  в самому центрі Кропивницького на Інгулі можна було спостерігати за вудінням чималої кількості рибалок.

Хтось рибалив самостійно. Інший - з дитиною. А були й такі, що позакидали вудки цілою родиною. Звісно побачити улов, або, хоча б якийсь порух поплавця, не вдалося. Але всі вони - рибалки - мали щасливий вигляд. Певно, як і колись - Марко Кропивницький, на честь якого нещодавно назвали місто. Адже був він завзятим рибалкою. До того ж проживав неподалік Інгулу. Більше того. Два майбутні найвидатніші діячі українського театру - Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий, - власне і познайомилися саме під час улюбленого відпочинку. До того ж - у неділю. Щоправда, на іншій степовій річці.

2020 05 25 13 59 31 169

У «Спогадах про Бобринець і бобринчан» Марко Кропивницький чимало місця виділив цій події: «Часто я ходив на річку Сугаклей (за чотири верстви від Бобринця) на «Кругле плесо» купатися й іноді брав з собою вудки. Раз я там вудив (це було в неділю), а поодаль чиновники та школярі [бовтались] у плесі й полохали рибу; я вже наваживсь перейти далі й почав збирати вудки, як зворухнувся поплавець, далі пірнув і вмить на гачку затріпотів невеличкий коропець. В той мент підбігцем підійшов до мене хлопчак у солом'яному самодільному бриликові й зупинився поодаль, заздрісно позираючи на мій улов.

- Ви теж, вудій? - спитав я його, нанизуючи коропця на кукан.

- Біда, як люблю!..

- Чому ж не вудите?

- У мене нема вудок!..-відповів він.

- Нате вам одну, вудьте...Я люблю в компанії вудить...Сідайте поруч.
-  Поруч? - спитав він, дивуючись.

- А є такі вудії, що ненавидять, як хто підійде близько, лаються… - додав він, усміхаючись.

-  Ну, я не з таких.

Хлопчак ухопив швидко вудку, наживив свіжого черв'яка, поплював і почав моститись ліворуч.

- Е, ні, сідайте праворуч, - промовив я, - бо я лівша, будете мішать мені.

Він сів праворуч, і ми незчулись, як розбалакались, через що часто давали зівка, риба скльовувала черв'ячки, і ми викидали вудки з обголеними гачками.

Цей хлопчак був Іван Карпович (Тобілевич, псевдонім Карпенко-Карий. – Авт.)».

До речі, збереглася інформація й про те, як Іван Карпенко-Карий рибалив поблизу Одеси влітку 1876 року. «У бухтах лиману познайомився, а потім і затоваришував із місцевими рибалками. Покінчивши з буденними клопотами, Іван Карпович вирушав у артіль, де допомагав закидати і витягувати волок. На знак подяки водопахарі давали стільки риби, скільки колезький секретар міг забрати…».

До речі, рибалку полюбляли й інші Тобілевичі. Кажуть, що в обласному Краєзнавчому музеї зберігається світлина, на якій за цим заняттям увіковічено Панаса Саксаганського.

2020 05 25 13 57 39 818

Про те, де ще рибалив Марко Кропивницький, пише в спогадах і його відомий учень Онисим Суслов (Рєзніков) (народився 1857 в Єлисаветграді, а помер в Одесі 1929 року). Вони познайомилися ще тоді, коли останній навчався в Єлисаветградському земському реальному училищі. Засвоєну від учителя школу акторської майстерності, режисури та організаційних засад керування колективом Онисим Суслов втілював у власних трупах, якими він керував у 1894–1909 роках. Так, 12 березня 1908 року його колектив вперше показав у Петербурзі виставу «Ревізор» українською мовою. Цей день деякі петербурзькі газети назвали «історичним днем української сцени»… Втім, читачу, давайте повернемося до риболовлі. У спогадах Онисима Суслова «Учитель» є такі слова: «Влітку 1888 року Марко Лукич перебував у маєтку Зайковської біля села Хведорівки Лисаветського повіту за 12 верстов від села Суслівки, де я тоді проживав. Він часто приїздив до мене рибалити...». До цього варто хіба що додати, що Суслове наразі входить до складу села Мар’ївка Компаніївського району, яку, в свою чергу, можна знайти їдучи з Кропивницького по Бобринецькому шосе. Знавці стверджують, що й після Суслове тривалий час залишало за собою славу рибного місця.

Ось такі несподівані асоціації викликало споглядання сучасних рибалок під час моєї нетривалої недільної пішої подорожі берегом Інгулу.

 

Федір Шепель,

фото автора