СУСПІЛЬСТВО
Три роки без Володимира Кир'янова: кілька слів на спомин про Майстра (ФОТО)
- Останнє оновлення: 17 серпня 2020
15 серпня 2017 року пішов у інші світи непересічний кропивницький художник Володимир Кир'янов.
Наступного дня, теплого й лагідного, до будинку на вулиці Покровській, 14/80, що в обласному центрі, прийшли друзі, колеги по цеху, шанувальники таланту, щоб провести в останню путь скромну людину. Його не було відзначено почесним званням, проте всі вважали його Майстром.
На його виставки збиралися без запрошень і нагадувань, адже знали: побачать щось незвичайно-химерне й водночас глибоко філософське.
Про творчість Володимира Кир'янова розповідалося як у місцевій, так і загальноукраїнській періодиці. Одним із авторів тих розповідей був журналіст і мистецтвознавець кропивничанин Броніслав Куманський. Ось що він писав про талановитого художника:
«У моїй пам’яті Володимир Кир’янов залишився розумною, іронічною, незалежною в поглядах людиною. А найперше – неповторним художником. Одного разу його назвали «кіровоградським Гойя», а потім воно якось і прижилося серед тих його земляків, котрі ще до кінця не позбулися відчуття меншовартості. На жаль. Бо подібні порівняння мало що говорять, крім того ще й принижують митця, апріорі ставлячи його в умовному ряду десь після когось. Кир’янов – не кіровоградський Гойя, він - український художник, самобутній графік, митець як явище. Але його справді можна поставити в один ряд із Гойєю, Дом’є, Босхом. Та якщо «Капричос» Гойї являють собою соціальну сатиру, карикатури Дом’є носять здебільшого політичний характер, Босх розплутує людські гріхи, то Кир’янов препарує людину як таку у її не кращій сутності. Загалом його роботи, за винятком тих, що по сусідству з карикатурою, чи ілюстрації до літературних творів – це анатомія безглуздя, яке типажі його графічних листів сприймають за життя».
«Графічні композиції Володимира Кир’янова являють собою графіку європейського типу, з її розкутістю та переважанням інтелекту над почуттям. Віртуозно володіючи олівцем і пером, художник дозволяє собі будь-які варіації, будь-які фантазії, поєднуючи реальність та ілюзії».
«Суть власної творчості Кир’янов висловив в автопортреті 2009 року. Він небагатослівний: зосереджене обличчя митця, котрий уважно вдивляється в дійсність, навколо нього, мов по орбіті, проходять невиразні тіні його персонажів. Вони майже не проглядаються, художнику ще належить їх індивідуалізувати, це поки що не втілення, а лише начерки людських пороків. На його голові – три блазенські ковпаки: один, напевне, засвідчує жартівливу вдачу художника, другий, не виключено, говорить про здатність бачити те, чого не помічають королі, третій, і це вже точно – демонструє його іронічний погляд на світ. З портрета постає «такий собі блазень, наділений особливо тонким і дотепним розумом».
«У переважній більшості (своїх робіт) художник іронізує. Часом відверто і прямолінійно, як у «Диктаторі», де він зобразив тупоголового адепта ідеї, котрий, на фоні тюремних мурів, поклавши руку на пеньок із компартійною символікою, присягає на вірність. Часом - насмішкувато, як у «Катеринщику», котрий тримає в руках валика з ручкою, на який намотує… власний язик – образ, легко упізнаваний, особливо на тлі політичних баталій. А у «Бовканні», з возом на одному колесі, котрий завжди «і досі там», автор конкретизує безплідність пустопорожніх дискусій».
«Кир’янов часто ставить питання, на які маємо шукати відповідей самі. «Свято драбини» - це колективне пошиття в дурні чи святість «драбини»? «Вигнання бісів» - болючий процес очищення чи запрошення до самоаналізу? «Смуток сходів» - суєта суєт чи розчарування? Персонаж у темних окулярах - сліпота, замкнутість, байдужість?... Питання, які не повинні заганяти нас у глухий кут - у кожного на них може бути своя відповідь і необов’язково суголосна з автором. Тим більше, коли йдеться про відвертий сюр».
«За всієї насмішкуватості Кир’янова, в його доробку є малюнки, котрі викликають не стільки іронію, скільки роздуми. Таким є аркуш «До Європи». Його центральний персонаж, у широченних шароварах і мушкетерському капелюсі, навпомацки пробирається хистким містком, що одним боком спирається на стовбур спиляного дерева, а другим провисає в повітрі. Прямує, треба розуміти, – до Європи. А позаду, внизу, – «несе Галя воду», ще й досі на коромислі, і навряд чи це пісенний мотив. Дерево зрізане, але не під корінь, з його верхівки пробивається молодий поріст. Там уже видніється постать козака Мамая, а на нечіткому тлі середини листа шось нагадує козацькі вуса. Та ще про щось нам говорить ледь окреслене штрихом обличчя літньої жінки у просвіті неба. Тільки - про що? Дійдемо – не дійдемо, встане Мамай на ноги, чи так і залишиться дрімати на сонці, чи витримає той місток нашу непевну ходу?»...
Читайте також: В обласному центрі відкрили виставку унікального графіка Володимира Кир’янова
У Кропивницькому згадали художника з великої літери: до річниці смерті Володимира Кир’янова
Кропивничан запрошують переглянути картини незабутнього Володимира Кир’янова ...
Філософія абсурду на білому листі. З виставки робіт Володимира Кир’янова ...
У Кропивницькому відкрилася інтригуюча виставка химер
У Кропивницькому забуяли «Барви степу-2019»
Кропивницький: в обласному музеї розгорнули експозицію талановитих художників
