СУСПІЛЬСТВО
Єпископ Марк: Сьогодні найзручніший момент для порозуміння і об’єднання православних церков
- Останнє оновлення: 29 квітня 2015
Нещодавно Вселенський патріарх Варфоломій зробив великодній подарунок православним українцям – дав надію на створення в Україні власної помісної православної церкви, незалежної від зовнішніх політичних чинників, як у випадку з так званою Українською православною церквою Московського патріархату.
Своєю заявою про готовність визнати автокефалію Української православної церкви у разі об’єднання всіх її відгалужень, Варфоломій фактично визнав рівними між собою Українську автокефальну церкву, УПЦ Київського патріархату та УПЦ Московського патріархату, яка завжди позиціонувала себе єдиною канонічною з-поміж інших православних церков України. Тим самим він спростував насаджувані нею суспільству міфи про її особливість та правильність. Що думають з цього приводу та як оцінюють перспективи об’єднання кіровоградські священнослужителі, ми поцікавилися в єпископа Кіровоградського й Голованівського УПЦ КП Марка та настоятеля храму святого Володимира Української автокефальної церкви отця Йосипа.
– Сьогодні найзручніший момент, щоб православні нарешті порозумілися між собою і об’єдналися в єдину помісну церкву, – переконаний єпископ Марк. Він також висловив упевненість у тому, що об’єднання УПЦ Київського патріархату та Української автокефальної церкви можливе вже найближчим часом. А ось питання щодо приєднання в подальшому УПЦ Московського патріархату вважає складнішим.
– Київський патріархат зближує з Українською автокефальною церквою те, що ми турбуємося про долю свого народу і держави, яку прагнемо розбудовувати на християнських засадах, – сказав він. – А серед священнослужителів Московського патріархату, як на мене, на жаль, дуже багато людей заражених проросійським вірусом. Не хочу, щоб мене запідозрили у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі, але й гратися в дипломатію не можу. Діяльність УПЦ МП спрямовувалася на яничарство, щоб українці перестали любити власну Вітчизну й полюбили «русскій мір», якого насправді не існує, соромилися і цуралися власної Батьківщини. В нас прекрасні люди, але дуже довірливі. Вони намагалися розмежовувати російську церкву й політику, бо в свідомості наших людей не вкладалося, що церкву можуть використовувати для своїх політичних цілей сусідні держави. Останні ж події показали, що вона може бути інструментом поневолення цілого народу, навіть інструментом знищення, коли пропагує, що його мова не благодатна, що нації такої не існує. Її прихожанами є дуже велика кількість людей, сьогодні йдеться приблизно про 12 тисяч громад Московського патріархату в Україні. Це значить, що є стільки таких собі центрів, через які Росія має можливість пропагувати свою політику. Звісно серед священиків МП є також патріотичні люди, але є багато прикладів того, як яро деякі з них виступали за Росію, російські цінності, фактично зневажаючи все українське, хоча годувалися з цієї землі.
Сьогодні ми передусім намагаємося поєднатися і порозумітися з Українською автокефальною церквою. Це є першою умовою Константинополя, після виконання якої можна буде говорити про інститут православ’я в Україні як такий. Якщо ж ми в перспективі рухатимемося в цьому питанні далі, то переконаний, що не зважаючи ні на що до нас згодом приєднаються і представники Московського патріархату. Принаймні я хочу в це вірити.
– Це питання вже давно назріло, – підтримує колегу отець Йосип. – На даному етапі мова йде про об’єднання Київського патріархату і Автокефальної церкви. Це не повинно бути поглинання чи вливання. Це має бути рівноправне об’єднання, що усіх задовольнить. Зараз у нас немає предстоятеля, коли вже буде обрано, тоді вже робитимуться певні кроки до об’єднання. Щодо приєднання Московського патріархату, то він завжди був на засадах підпорядкування Москві. Але частина його єпископату також готова до цього, просто боїться. Люди ж уже розуміють, яка церква стоїть на засадах української незалежності, а яка відстоює інтереси сусідньої держави і в такий скрутний для держави час зайняла позицію мовчання, намагається відсторонитися від того, що відбувається на Сході. Те, що Московський патріархат прикривається канонічністю, це маніпуляція. Його апологетам слід згадати, як 141 рік Московська церква не мала визнання і єднання во хресті з іншими церквами світу. Але час розставить все на свої місця, нам просто треба трохи зачекати, щоб об’єдналися спочатку дві гілки православ’я. З допомогою Вселенського патріарха це буде офіційне визнання. Тоді, я переконаний, що більшість священиків і єпископів вийдуть з-під юрисдикції Московського патріархату. Також було б доречно дати цій церкві правильну назву, бо саме помісна церква буде церквою українського народу.
Ірина ЯРОВА
