КУЛЬТУРА

Григорій Клочек: Василь Сухомлинський – одна з вершин нашого національного духу і розуму

У Кропивницькому видавництві «Імекс ЛТД» побачили світ спогади про Василя Сухомлинського «Відлуння доброти».

Книжка видана друком в рамках обласної програми з підтримки книговидання та книгорозповсюдження 2016-2020 рр. за підтримки Кіровоградської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України та особисто її упорядника незабутньої Світлани Скалько.

Своєрідним епіграфом до видання можна поставити слова професора, доктора філологічних наук, академіка АН України Григорія Клочека, взяті із роздуму «Константи Василя Сухомлинського»:«Всю свою творчу енергію він спрямовував на запліднення людських душ добром і красою. Це були дитячі душі, душі майбутніх громадян. Василь Сухомлинський – одна з вершин нашого національного духу і розуму. Маємо до кого підніматись».

Рецензовану книжку «заселили» на 250 сторінках розповіді соратників та популяризаторів багатої науково-педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського, у яких інтерпретується життєвий шлях творця гуманної педагогіки, вченого-дослідника, дитячого письменника і світлої людини.

Публіцистичне видання проілюстроване фотодокументами та 70 світлинами різних періодів життя та науково-педагогічної діяльності нашого земляка, який у своїй творчій спадщині практично довів можливість всебічного виховання дитини в умовах взаємодії школи і середовища, а тонке відчуття дитинства, глибоке знання психології дитини виявили в ньому справжній талант митця.

Життя Василя Сухомлинського було коротким, але яскравим і багатогранним, а його педагогічною спадщиною – обгрунтованими і неодноразово перевіреними практикою слушними порадами з питань виховання всебічно обдарованої особистості і сьогодні керуються його послідовники в роботі з дітьми, продовжуючи доглядати освітянське поле, засіяне зернами його педагогічних ідей.

У кожному з 29 спогадів згадується його безмежна любов до дітей, щире ставлення до односельців, численних гостей Павлиської школи-світлиці серця та розуму, глибока повага до колег, доступність і привітливість у спілкуванні, простежується його думка про те, що навіть в сучасних умовах переходу цивілізації на новий щабель постіндустріального суспільства при підготовці до самостійного життя майбутніх громадян гуманна педагогіка Сухомлинського не втрачає своєї актуальності, бо саме в початковій школі закладається фундамент знань і розвитку учнів, бере початок виховання громадянськості. 

Добре, що частина спогадів має не лише констатуючий, інформативний, а й аналітичний характер. Серед них можна виокремити спогади Г. Д. Клочека «Константи Василя Сухомлинського», В. Г. Риндак «В. О. Сухомлинський і Павлиська школа в моєму житті», І. Л. Мудрого «Доленості роки спілкування з В. О. Сухомлинським», Г. Г.  Шевченко «Ідеал справжньої людини», Г. Я. Вовченко «Дарунок долі», М. М. Верховиніної «Де бралася енергія», В. Ф. Деркач «Керманич і натхненник» – заслуженого працівника освіти України, нинішнього директора НВО «Павлиська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей імені В.О.Сухомлинського», інших соратників Сухомлинського.

Аналізуючи книжку «Відлуння доброти», ще раз переконуємося у тому, що з плином часу ми не відділяємося від нього – Просвітителя, Добротворця, Гуманіста, а й собі розширюємо прогностичність його думок, бажання вчитися. Як і раніше дивуємося його цілеспрямованості, працездатності у поєднанні з безмежною любов’ю до людей, дітей й життя, яке він так любив, і з якого пішов у неповні 52 роки. 

Сухомлинському вистачало часу й на підготовку до уроків, педагогічних роздумів-велику просвітницьку діяльність, на ділові зустрічі з численними гостями школи, консультації молодих колег, на власну дружну родину. І сьогодні дивуєшся тому, звідки черпав він стільки сил і енергії аби жити в такому напруженому ритмі, залишатися гармонійною людиною. Вже в ті роки, як стверджують, не змовляючись, його колишні колеги з Павлиської школи, висловлював думку про те, що школа здебільшого орієнтована на вивчення математики, мови, історії, але практично нічого не дає для усвідомлення необхідності жити правильно для себе і суспільства. Сухомлинський не бажав так працювати і вів за собою тактовно і мудро однодумців, дітей маючи багатий життєвий досвід, глибокі знання педагогіки і психології та вважаючи, що історія життя – то пошук шляхів для дитячих душ, сповідуючи цю думку в своїх багатьох наукових статтях та книгах. Завершується книжка поетичними творами про нього колишніх випускників Павлиської школи та зверненням учасників обласного зльоту молодих учителів Кіровоградщини до всіх вчителів України.

Публіцістичне видання «Відлуння доброти. Спогади про Василя Сухомлинського» стане в нагоді не лише освітянам, а й усім шанувальникам педагогічної спадщини нашого земляка, педагога-вченого, яким пишається українська і світова педагогіка.

Анатолій Саржевський