13серпня2020

ГАРЯЧІ
ГОЛОВНА КУЛЬТУРА Кропивницький: як поповнюють фонди літературного музею (ФОТО)

КУЛЬТУРА

Кропивницький: як поповнюють фонди літературного музею (ФОТО)

Існує хибна думка про музеї як незворушні склади старожитностей. Насправді, це живі організми зі своїми нескінченними підготовками до завжди нових виставок, зустрічей з живими непересічними особистостями та поповненням фондів.

2020 06 16 15 19 36 399Про останнє поговорили з керівницею літературно-меморіального музею Івана Карпенка-Карого, що в Кропивницькому, Ларисою Хосяіновою.

– У Вас на робочому столі помітив роман Леоніда Мосендза «Останній пророк». Це теж нове поповнення?

– Так. Наразі маємо доволі рідкісне видання. Книга побачила світ 1960 року в Торонто, Канада. Нам її передав професор Києво-Могилянської академії о.Юрій Мицик, котрий, до речі, добре знав нашого Володимира Панченка.

– Пані Ларисо, вибачте за можливо передчасну цікавість, але як плануєте її використовувати, адже, письменник, науковець, громадський і державний діяч Леонід Мосендз (1897-1948), здається, не має прямого відношення до нашого краю: народився в Кам’янці-Подільському, а потім, разом з частиною військ армії Української Народної Республіки, опинився за кордоном, де й помер?..

–Гадаю, що в ході заходів, присвячених уславленому землякові Євгену Маланюку або причетного до нашого краю поету Юрію Клену (Освальду Бургарту), з якими Леонід Мосендз творив і приятелював. До речі, Євген Маланюк з неприхованим пієтетом неодноразово писав про цю людину, зокрема, в есе «Леонід Мосендз (В п’яту річницю смерти)» та «Спізнене покоління. Леонід Мосендз і інші». Схвально відгукується про художній рівень прози, називав його «письменником-майстром дуже тонкого і безпомилкового стилю».

– Звісно, кожна така книга тягне за собою цілий шлейф цікавої інформації. А якими ще предметами, крім друкованої продукції – книг з дарчими написами, журналів, газет – поповнюється скарбниця музею?

– Певними театральними атрибутами. Адже наш заклад розташований в будинку, де жили корифеї й фундатори українського театру. Рукописами письменників. Їх епістолярною спадщиною. Картинами художників, котрі, наприклад, зображували Хутір Надію.

2020 06 16 15 20 25 949– Що дарують родини письменників?

– Сімейні альбоми. Особисті речі творців художнього слова. Наприклад, дружина прозаїка й поета Григорія Карєва (1914-1992, народився, як і Марко Кропивницький, в Бежбайраках Новоукраїнського району) – Раїса Аврамівна серед іншого люб’язно запропонувала нам навіть чоловікову бритву для гоління. А дружина Миколи Смоленчука – Нінель Михайлівна подарувала улюблену краватку письменника та вишитий  рушник, що належав мамі майбутнього краєзнавця й романіста. Володимир Панченко свого часу передав музею медаль до відзнаки Лауреата премії Українського фонду культури імені Володимира Винниченка та супровідні документи.

– Якісь особливі цікавинки трапляються?

– Іноді. Наприклад, вже згадувана Раїса Карєва, чоловік котрої служив на флоті й брав участь в бойових діях Другої світової війни, віддала на зберігання навіть кобуру від табельної зброї чоловіка і так званого «краба» з головного убору.

2020 06 16 15 21 37 445

– А що з подарованого музею Вас особисто найбільше вразило?

– Можливо дитяча сорочка поета Валерія Гончаренка, яку, після його відходу у вічність, принесла до музею його дружина Наталія Євгеніївна. Цій непоказній на перший погляд, але, насправді, безцінній речі – вже понад сімдесят.

2020 06 16 15 22 16 850

– Для Вашого музею 2020-й рік – ювілейний. Чверть століття від дня заснування. Тож бажаю нових поповнень для його фондів, що у свою чергу дасть можливість проводити чимало цікавих заходів.

2020 06 16 15 20 48 265

 

Федір Шепель,

фото автора