ОСВІТА

Фундатор освітніх новацій: у Кропивницькому відкрили пам’ятну дошку Валерію Едігею

Сьогодні, 14 вересня, на будівлі кропивницького КЗ «Ліцей «Науковий» за ініціативи активної громадськості, педагогів обласного центру та за сприяння міської влади відкрили пам’ятну дошку видатному педагогу-земляку Валерію Едігею.

Саме у цьому закладі з 1982 по 1991 рік працював видатний педагог-новатор.  

«Я особисто був знайомий з працею цієї людини, адже Валерій Борисович був учителем моєї молодшої доньки. Це добре, що учні, які сьогодні навчаються в цьому закладі, знатимуть, що в їхній школі працював видатний педагог нашого часу», – зазначив під час урочистостей міський голова Кропивницького Андрій Райкович.

Розпочавши викладацьку діяльність у 1971 році, вчитель зацікавився проблемами розумового розвитку дітей. Результатом творчих пошуків стали ефективні методики формування і поглиблення інтелектуальних здібностей.

Він був серед перших, хто почав на своїх заняттях впроваджувати методики Нової української школи. Його книжки націлені на пробудження інтересу до читання у дітей та вироблення вміння користуватися різними джерелами інформації для розв’язування пізнавальних завдань та формування читацької компетентності.

Та в першу чергу він був прикладом у всьому для своїх учнів, які його просто обожнювали. Адже кожен урок для них перетворювався на мандрівку до різносторонньої, різнокольорової, іноді чудернацької країни знань.

Валерій Борисович знав чим живе, дихає, переймається, що хвилює кожного його учня. Одного разу, під час випуску своїх вихованців, він розповів:

«Першого вересня до мене в клас прийшла дівчинка разом зі своєю бабусею. Я запитав її: де твої батьки? Вона відповіла, що в Афганістані. І тоді я зрозумів, що з цього моменту несу велику відповідальність за цю дитину».

Педагог поламав усі межі в системі оцінювання знань учнів. Адже першу шістку в щоденнику маленького кіровоградця, поставив саме він.

«На одному з уроків математики я задав таку задачу на логіку, якої не було в жодному підручнику. Ніхто з учнів не зміг її розв’язати. І ось на останній парті я побачив підняту руку. Хлопчина, який мав середній бал 3-4, викликався написати своє рішення на дошці. І воно було правильним. Але я сказав, що не можу поставити йому п’ятірку. Діти не зрозуміли, чому. А саме тому, що я поставлю йому шістку. Потім весь клас ще довго просив у Павлика щоденник, аби побачити незвичний для себе бал оцінювання», – розповідав освітній фундатор.

Протягом своєї педагогічної діяльності Валерій Борисович чимало стикався з нерозумінням, недооцінюванням, несприйняттям свого викладацького подання. Але, як показує досвід, він просто випередив час.