18вересня2020

ГОЛОВНА ПОЛІТИКА Порядок денний освітньої політики в Україні: хто встановлює

ПОЛІТИКА

Порядок денний освітньої політики в Україні: хто встановлює

20 09 30

Зазвичай під словосполученням «встановлення порядку денного» розуміється визначення одним актором (-ми) переліку суспільних проблем, якому приділить увагу інший актор (-и), що залучений до творення державної політики. У західній політичній науці встановлення порядку денного іноді називають «другим обличчям влади». Тобто, проявом влади може бути не тільки наказ, розпорядження, указ тощо, але й визначення переліку проблем, які пізніше стануть предметом ухвалення рішень. Групи інтересів завжди прагнуть виключити з публічного обговорення та політики ті проблеми, вирішення яких може бути не бажаним для них, і навпаки.

Встановлення порядку денного відбувається в рамках так званих підсистем державної політики. Останні складаються з акторів, які намагаються впливати на творення державної політики. Їхній вплив може бути як постійним, так і тимчасовим. Підсистеми державної політики відрізняються між собою з точки зору території, на якій вони діють, сфери суспільного життя, кількості учасників тощо.

Виявлення впливу різних акторів, який вони здійснюють у ході встановлення порядку денного державної політики, є популярною темою досліджень у політичній науці країн Заходу. Численні дослідження даної теми відрізняються між собою з точки зору кількості акторів, включених до моделі встановлення порядку денного, аналізованих напрямів впливу, кількості проблемних категорій, просторового та часового вимірів.

У рамках даного матеріалу представлено результати вивчення названої тематики на прикладі підсистеми державної політики у сфері освіти, яка склалася в Україні. Нижче на рисунку 1 представлено модель встановлення порядку денного освітньої політики в Україні до якої включено шестеро акторів. Стрілками позначено можливі напрями впливу між акторами. Виявлення та оцінка ефектів встановлення порядку денного здійснювалася на основі 67 проблемних категорій. Часові рамки аналізу охопили період з 1998 по 2014 рік.

У якості джерел інформації використовувалися тексти, які містять в собі розподіл уваги між проблемами освіти того чи іншого актора. Залежно від актора такими текстами виступали нормативно-правові акти (парламент, президент, міністерство), статті на освітню тематику (друковані масмедіа) та передвиборчі програми (партії, які брали участь в парламентських виборах, кандидати в президенти).

20 09 29

У якому випадку можна стверджувати, що актор встановлює порядок денний? Для цього необхідно, щоб мали місце хоча б дві умови. По-перше, зміни в увазі до проблем освіти одного актора мають передувати змінам в увазі іншого актора. По-друге, між змінами уваги двох акторів повинен існувати зв’язок.

Передування в часі змін в увазі є очевидним в одних випадках, тоді як в інших – навпаки. Прикладом першого випадку є відносини між партіями і парламентом, а також політичними лідерами і президентом. Тоді як прикладом другого випадку є відносини між масмедіа та парламентом, міністерством, президентом, а також взаємні відносини між останніми трьома акторами. В даній ситуації передування змін забезпечується шляхом додавання часового лагу при аналізі відносин між акторами. Тривалість часового лагу становить три місяці (один квартал). Відповідно, в ході аналізу з’ясовується, чи є зв’язок, для прикладу, між увагою масмедіа до проблем освіти в першому кварталі 2008 року та увагою парламента до проблем освіти в другому кварталі 2008 року. Тобто чи є реакція парламента на дії масмедіа.

Свідченням зв’язку між змінами уваги двох акторів є наявність позитивних більших від нуля коефіцієнтів кореляції та регресії. Також слід зауважити, що дані коефіцієнти мають бути значимими зі статистичної точки зору. На практиці ймовірність того, що дані коефіцієнти, які отримані в результаті аналізу даних з вибірки є випадковими зазвичай встановлюється на рівні 0,05. Тобто коефіцієнти є значимими чи достовірними, якщо ймовірність їхньої відсутності в популяції є меншою чи дорівнює 0,05. Для виявлення ефектів встановлення порядку денного освітньої політики використано кореляційний та регресійний аналіз.

Нижче в табличній формі представлено результати аналізу відносин між акторами, які включені в модель встановлення порядку денного освітньої політики.

20 09 27 1

Як свідчать дані, представлені в таблиці 1, під час формування порядку денного освітньої політики кожен інституціональний актор переважно демонструє самостійність ніж зазнає впливу з боку інших акторів. Майже в кожній аналізованій парі акторів кількість випадків, у яких мало місце встановлення порядку денного, завжди менша кількості випадків, в яких даний ефект відсутній. Лише в одній парі акторів, а саме президент – міністерство спостерігалася рівновага самостійності та впливу.

Також представлені вище дані вказують на відсутність монополії певного актора на встановлення порядку денного освітньої політики в тих випадках, в яких воно мало місце. Впродовж 1998-2014 років кожен із трьох інституціональних акторів в той чи інший час як здійснював вплив на формування порядку денного інших акторів, так і зазнавав впливу з їхньої сторони.

Порівняння середніх оцінок коефіцієнта регресії дає змогу ранжирувати інституціональних акторів з точки зору сили їхнього впливу на інших акторів під час формування порядку денного освітньої політики. Відповідно, найбільший вплив мав парламент по відношенню до президента, а найменший – міністерство по відношенню до президента.

20 09 28

Представлені в таблиці 2 результати аналізу підтверджують соціально-політичну значимість масмедіа, яку їм приписують як самі журналісти, так і громадські діячі, представники бізнесу та політики. Зміни в розподілі уваги між проблемами освіти, які спостерігалися в масмедіа впродовж 1998-2014 років, мали хоча і різний за силою вплив на розподіл уваги інституціональних акторів до проблем освіти. Співвідношення випадків з наявним та відсутнім ефектом встановлення порядку денного свідчить про те, що майже кожен інституціональний актор переважно зазнає впливу з боку масмедіа ніж проявляє самостійність у формуванні власного порядку денного. З точки зору сили впливу то, як свідчить порівняння оцінок коефіцієнта регресії, масмедіа мали найбільший вплив по відношенню до парламента, дещо менший – до міністерства та найменший – до президента.

Подібно до відносин з масмедіа парламент та президент переважно зазнають агрегованого впливу з боку партій та лідерів ніж демонструють самостійність у формуванні власних порядків денних в освітній політиці. Порівняння сили впливу політичних партій та політичних лідерів дає змогу оцінити, яка з форм вираження громадської думки, а саме парламентські чи президентські вибори є більш ефективною. Співставлення середнього значення коефіцієнтів кореляції свідчить, що політичні партії мали більший вплив на парламент, ніж політичні лідери на президентів.

Отже, отримані результати дозволяють стверджувати наступне. По-перше, слід зауважити, що виявлений вплив акторів один на одного є обмеженим рамками формування порядку денного. На інших стадіях творення державної політики, а саме: формулювання альтернатив чи впровадження, такого впливу може не спостерігатися. Завдяки масмедіа чи виборам влада звертає увагу на ту чи іншу суспільну проблему, але варіанти розв’язання чи хід її вирішення можуть не співпадати з очікуваннями громадян.

По-друге, необхідно підкреслити, що з’ясовані в результаті аналізу вплив акторів та його сила є макрорівневими явищами і проявляються в рамках обраного часового лагу. Тобто виявлені явища є результатом агрегації дій акторів впродовж часу і не завжди можуть бути передбачені самими акторами. Окрім цього, при обранні іншого часового лагу наявність виявлених ефектів встановлення порядку денного може бути під питанням.

Кулик Василь,

викладач кафедри філософії, політології та міжнародних відносин ЦДПУ ім. В. Винниченка

Фото: https://m.day.kyiv.ua

Читайте також: 

Порядок денний освітньої політики в Україні: як змінювалися обіцянки політичних лідерів

Про порядок денний освітньої політики в Україні: як змінювалися пріоритети партій