22жовтня2019

ГОЛОВНА Ще.. КОЛОНКИ Чому обласна поліція роками не може втихомирити тих, хто "кошмарить" сільську родину

З ПЕРШИХ УСТ | НОВИНИ КІРОВОГРАДЩИНИ

Чому обласна поліція роками не може втихомирити тих, хто "кошмарить" сільську родину

038 283 2

13 липня нинішнього року о 22 годині вечора біля обійстя колишнього журналіста  Станіслава Фененка, котрий мешкає з хворою дружиною і сином-інвалідом в Братолюбівці на Кіровоградщині, сусідка Ольга Михайловська здійняла такий гвалт, що годі було припустити: Фененки вбили її двадцятичотирирічного сина.

Але насправді нічого трагічного не сталося. Коли слухаєш нелюдський крик, записаний Фененком на диктофон, розумієш, що то жінка проклинає і самого Фененка і членів його сім'ї.  Серед озвучених нею «обіцянок» є й така: скоро його, Фененка, голова висітиме на паркані, а в дворі стоятиме хрест.

Голова колишнього журналіста поки що залишається на плечах, а щодо хреста, то він з'явився наступного дня. По обіді до паркану Фененків його прикріпили рідний брат Михайловської Олександр Артеменко та її син Олександр. Фененко викликав поліцію, яка приїхала тільки за два дні.

Тут варто зазначити, що рахунок таких викликів і виїздів поліції за дзвінками Фененка протягом року йде на десятки, а може, вже й на сотні. Та майже щоразу все закінчується одним і тим же: відібранням пояснень у Фененка. Навіть коли Олександр Михайловський з іншим Артеменком, Русланом (відбував покарання за скоєння тяжкого злочину), прийшли до Фененка, як пояснили його дружині, щоб його вбивати, поліція не вилучила прихоплені ними палиці. Хоч повідомлення про злочин і було внесено до Єдиного реєстру і навіть проводилися якісь досудові слідчі дії. Ті палиці могли б бути речовим доказом проти нападників. 

34 251 2

 Та цього разу прибулі слідчий капітан Сергій Малецький і старший оперуповноважений старший лейтенант Андрій Карпенко хрест вилучили. Як пояснили Фененку, для з'ясування, взято його на сільському кладовищі чи виготовлено Артеменком і Михайловським. Фененко побоюється, що хрест, як і численні його звернення та пояснення, зникне в піліцейському управлінні, а винні так і не будуть притягнені до відповідальності.

Підстав для сумнівів у Фененка достатньо, адже поліція могла вже давно економити бензин і не витрачати час на поїздки до Братолюбівки, як би на те була воля в. о. начальника районного відділу Сергія Тюленєва.

Під час зустрічі з ним в обласній організації НСЖУ, куди він з'явився, щоб поскаржитися на Фененка за прокльони на адресу його особисто і членів його родини, склалося враження, що Сергій Миколайович зрозумів: справа не у Фененку, а в тих, хто його переслідує й цькує. Він навіть пообіцяв встановити на вулиці, де мешкають Фененки, відеокамери, а до того моменту для підтриманням порядку відряджати туди поліцейський патруль.

Довелося пояснювати начальнику, що запропонований ним план не спрацює, що значно ефективнішим буде закінчення розслідування за зареєстрованими провадженнями. Згодом Сергій Миколайович і сам це зрозумів, але зайняв дивну позицію: замість вжиття заходів, щоб покласти край «восьмирічній війні» (саме стільки триває протистояння в Братолюбівці), почав фіксувати прокльони Фененка і надсилати їх за різними адресами. Навіщо? Швидше за вседля того, щоб мати докази неадекватності скаржника, а відтак вважати всі його звинувачення начальника райвідділу поліції і його підлеглих в бездіяльності безпідставними, маячнею психічно нездорової людини.

До речі, спроби визнати Фененка «ненормальним» робилися не раз, поліція брала в тому участь, але районний суд не вчинив так, як того хотілося  деяким сільським і районним посадовцям, а також самому Тюленєву.

Щодо прокльонів, які так сильно ображають Тюленєва, то це, звичайно, неподобство. Та чи є у Фененка інший спосіб примусити його діяти? Можу стверджувати, що немає. Про це свідчать, зокрема, три з половиною (!)  кілограми відписок, які він отримав на свої звернення з приводу терору, влаштованого Олександром Михайловськими і його рідним дядьком Олександром Артеменком.

Розв'язати собі руки районна поліція могла б, наприклад, ще торік після наведеного вище нападу на Фененка. Такого бажання в неї не було. Фактичний замах на життя зареєстрували як хуліганство, але і його не поспішали розслідувати. Наприклад, тривалий час поліція не зверталася до суду, аби той призначив судово-медичну експертизу для визначення ступеня завданих Фененку тілесних ушкоджень, а також чи могли удари палицями по голові становити загрозу життю потерпілому.

На моє запитання, чому слідство ведеться, як мокре горить, Тюленєв повідомив: вони своє виконали, справа – за прокуратурою.

Зрозуміло, що бездіяльність поліції (про навмисне потурання думати поки що не хочеться) Олександр Михайловський та його дядько Олександр Артеменко сприймають як дозвіл на продовження терору. Вже через місяць після квітневого випадку вночі у вікно Фененків влетіли дві цеглини. Фененко стверджує, що він одразу ж вискочив на вулицю й побачив, як тікає Михайловський. Прибула на виклик поліція тільки сфотографувала речові докази, тобто ценглини, й не вилучала їх.

А 11 липня, коли Фененко брав воду з криниці, що в кінці їхнього городу, до нього підкрався Михайловський і ударом в обличчя збив його з ніг. Фененко впав, утративши свідомість. До тями прийшов у калюжі крові, бо Михайловський зламав йому носа. Кров зупиняли викликані медики. Поліцейські, які прибули на виклик, склали протокол, допитали потерпілого, нападника не шукали. Того ж дня до Єдиного реєстру було внесено ще одну інформацію про правопорушення, де знову фігурував Михайловський.

Наступного дня Михайловський розтрощив тинок Фененків, що зафіксували вчергове викликані поліцейські.

34 251 1

За фактом нападу Михайловського на Фененка слідство велося трохи краще і через кілька місяців справу було передано до Устинівського районного суду. Чому саме до нього? Нібито Долинський райсуд відмовився її розглядати через надмірне завантаження.

Потерпілий вважає, що це було зроблено не випадково, адже добратися в Устинівку він міг тільки найнявши приватний транспорт. Коштів у нього на це не було. Та й в Устинівському суді повелися дивно: обіцяли повідомити про час слухання справи, але повістка надійшла тільки через чотири дні після засідання суду. Покарання, що його отримав тоді Михайловський, – штраф 850 гривень.

Не треба мати юридичну освіту, щоб зрозуміти, що як би на той час було винесено вирок по квітневому нападу на Фененка, Михайловський отримав би значно суворіше покарання. Та в тому то й річ, що досі ту справу не передано до суду ні Долинського, ні Устинівського. Що, знову ж таки, тільки на руку Михайловському й Артеменку.      

Доведені до відчаю, Фененки минулого року виношували плани переїхати жити до іншого села. Переконали їх залишитися в Братолюбівці начальник обласної поліції Роман Козьяков (особисто приїздив до Фененків), а потім і згаданий тут неодноразово Тюленєв. Пообіцяли: ніхто більше не псуватиме Фененкам життя. Та вже за кілька днів усе відновилося.

Фактично не минає дня чи ночі, щоб Михайловський або ж його дядько Олександр Артеменко (обоє ніде не працюють) не переслідували когось із Фененків, не обзивали, не погрожували їм (не рідко це робиться на при свідках), не жбурляли каміння на дах і не били вікна, не вили собаками, не вмикали під вікнами бензокосарку.

Коли дізнаєшся про все це, мимоволі дивуєшся безвиході, в якій опинилася сім'я Фененків. Допомогти їм нікому. Найняти адвоката вони не можуть через брак коштів, а той, хто мав би їх захистити за своїми службовими обов'язками, цього робити не поспішає. Ото ж і залишається тільки вдаватися до прокльонів.

Якось, коли ще Сергій Миколайович відповідав на мої дзвінки, на моє повідомлення про черговий випад зловмисників, затребував від мене доказів. Ніби я чи Фененко маємо право їх збирати.

І на закінчення. Чомусь мені здається, що ті, хто мав би нарешті зупинити Михайловського й Артеменка, чекають на несподівану розв'язку. Зокрема, й на таку: якогось разу Фененко в гарячці настромить когось із нападників на вила або розрубає йому голову, адже ці знаряддя, давно відомі своїм непрямим призначенням, постійно зберігаються в хаті про всяк випадок. Якщо таке станеться, отоді вже поліція запрацює… 

038 283 1

Валерій М'ЯТОВИЧ

Читайте також: На Кіровоградщині проти журналіста-пенсіонера ополчилася правоохоронна система

Чому поліцейські бездіють: на Кіровоградщині журналіст-пенсіонер потерпає від нападів кривдників і власної незахищеності

У Долинському районі влада для боротьби з опонентом може використати «психушку»