ЗДОРОВ'Я

Ігор Омельянчук: Головне – рухатися. Не нами ж сказано: рух – це життя

Застій в економіці безслідно не минає для більшості наших співвітчизників. Хтось шукає розраду в горілці, дехто впадає у депресію і тому подіб-

не. Закінчується все це однаково – серйозними розладами здоров’я, і без звернення до лікарів уже не обійтися. А чи не можна якось запобігти цьому? З цим запитанням я звернувся до Ігоря Омельянчука, людини не байдужої до спорту, тренера.

– Виходячи з власного досвіду, – почав пан Ігор, – скажу, що кращого засобу для зняття стресу, ніж заняття спортом, фізичними вправами, не буває. Я б навіть додав, що це – єдиний реальний засіб для зняття стресу. І мова йде не про професійний спорт.

– Питання ж у тому, як себе примусити щось

робити…

– Багато людей, котрим я радив займатися, наприклад, ранковими пробіжками, казали, що це не для них, що вони не можуть, що в них депресія і тому подібне. А потім, після навіть незначного періоду ранкових пробіжок, змінювалися їхні і настрій, і думки. Життєві проблеми нікуди не дівалися, залишалися, але стресу вже не було, люди по-іншому починали сприймати світ. Тут важливо зазначити, що заняття спортом мають бути регулярними.

– Встановлено, що в людини понад шістсот скелетних м‘язів. Проста логіка підказує: якщо ці м‘язи не приводити в рух, не тренувати, закінчиться все дуже погано.

– Відповім, можливо, трохи грубо, але так, як думаю: наші люди у переважній більшості ліниві, слабкі і недопитливі. На жаль, такими їх робить середовище. Давайте пройдемося містом. Яких закладів ми знайдемо найбільше? Правильно, тих, де продається пиво, інші спиртні напої. Люди дуже багато п‘ють, а алкоголь, як відомо, навіть у малих дозах руйнує організм. Люди на це не звертають увагу, їм подобається пити. Пийте, але потім не скаржтеся.

– Кажуть, що захоплення комп’ютером врятувало багатьох від алкоголізму – люди менше бувають у барах…

– Можливо, й справді Інтернет відволік частину молоді від відвідування барів, але ніщо їй не заважає так само сидіти перед комп’ютером з пивом. Тобто не треба себе заспокоювати. Ми дивне суспільство: багато говоримо про здоровий спосіб життя і тут же його порушуємо. Я знаю одну дуже колоритну особу, яка пережила два інфаркти, а тепер захоплюється коньяком і йогою, хоч знає, що ці речі непоєднувані. Дуже своєрідний підхід до свого здоров’я. Інший тренер із йоги теж радить розслаблятися коньяком. Уявляєте? По собі знаю: якщо ти регулярно займаєшся спортом, ти чудово себе почуваєш, у тебе нічого не болить. Легкість у тілі – легкість у голові.

– Вам уже п’ятдесят, а ви ще спроможні демонструвати спортивні прийоми, що не під силу й молодим. Існує межа, коли людині вже не варто ходити до спортзалу, займатися спортом?

– Зараз у спортзал приходять і після тридцяти, і після сорока. Реально людина може займатися своїм тілом років до вісімдесяти. Можна навчитися багато що робити – щодня бігати, сідати на шпагат, розвивати гнучкість. Але цим треба займатися, це треба робити, а люди часто лінуються. Коли починають займатися, відчувають біль у м‘язах, втому, і відразу: нічого в мене не вийде. А даремно! Два-три тижні тренувань, і людині вже подобається просто бігати, просто скакати, грати в теніс, волейбол, футбол, і вік тут не перешкода. У мене була група жінок з дихальної гімнастики. Через рік занять одна з них, їй було вже далеко за сімдесят, похвалилася, що не користується громадським транспортом – усюди ходить пішки, а раніше не могла здолати й сотні кроків, змушена була зупинятися для відпочинку.

– Гаразд, а якщо людина хоче займатися спортом, але не може бігати?

– Можна почати з ходьби, із занять у спортзалі. Бажано під наглядом тренера – він підкаже, як досягти того, чого ви прагнете, як не нашкодити своєму здоров‘ю. Головне – рухатися. Не нами ж сказано: рух – це життя.

– Багатьох турбує проблема зайвої ваги. Можна якось з нею боротися?

– Потрібно чітко знати причину, що спонукає до накопичення зайвої ваги, – вікові зміни, спадковість чи просто надмірне харчування. Вагу можна привести в норму, було б, як мовиться, бажання. Багато важить харчування – що ми їмо, скільки їмо, а головне – навіщо їмо. Фахівці вважають, що люди їдять відсотків на вісімдесят п’ять більше, ніж їм потрібно. Мій товариш, котрий нині мешкає в Китаї, любив потішити себе різними делікатесами, і в 2009 році важив 120 кілограмів. Як результат – у нього підвищився артеріальний тиск, з‘явилися різні хвороби. Лікарі прописали йому пігулки. Він запитав, як довго треба їх пити. Йому відповіли: все життя, а якщо не хоче – має схуднути. Він почав із харчування. Як сказав мені, виключив з раціону солодке, кисле, ввів каші, злаки, овочі. За два місяці без фізичних вправ скинув п'ятнадцять кілограмів. Потім почав бігати. Десь за рік занять вийшов на режим: десять кілометрів через день. Уже тричі брав участь у марафоні, що проводиться на Великій китайській стіні. Нинішня його вага тримається в межах сімдесяти кілограмів. Особисто я вживаю доволі просту їжу, жодних копчених ковбас чи риби, і почуваюся чудово.

– Отже…

– У жодному випадку не треба здаватися, відмовлятися від занять, від контролю за своїм харчуванням. Якщо ви витримаєте 35-40 днів, організм звикне, ви вже не зможете жити інакше, самопочуття обов’язково зміниться на краще.

– Якщо у наших читачів виникнуть питання?

– Вони можуть звертатися до мене за телефоном

066-30-164-96 – постараюся дати конкретні поради.

– Дякую за змістовні відповіді.

Валерій М‘ЯТОВИЧ