СУСПІЛЬСТВО

Ігор Степура: Під час перебування в міліції я зрозумів, що таке витончене катування

Після кількох спроб редакції вдалося вийти на зв’язок з головою Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського об’єднання «Свобода» Ігорем Степурою, заарештованим 31 серпня після трагічних подій під Верховною Радою, та почути коментар щодо висунутого йому звинувачення.

– Трохи прийшов до тями, – почав Ігор. – Почуваю себе так, ніби після кошмарного сну. Поки що я під домашнім арештом. Після прийняття ухвали Печерським районним судом щодо обрання запобіжного заходу мене доправили до Кіровограда. Сиджу вдома в електронному браслеті – добре, хоч не в кайданах. Та треба знову їхати до Києва, бо прокурор Трунов, який веде мою справу, подав апеляцію до суду про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту на утримання під вартою.

Найсмішніше те, що під час цих подій я взагалі не був під Верховною Радою. Приїхавши рано-вранці до Києва, пішов на Південний вокзал до однієї улюбленої кафешки, де можна смачно поїсти й спокійно попрацювати. Оскільки цього дня мала відбутися політрада, нарада керівників обласних виборчих штабів, а потім ще й спеціальне навчання з тестуванням для кандидатів у депутати місцевих рад, треба було підготувати купу різних документів. Просидів там близько шести годин. Десь о 13.15 пішов до найближчого інтернет-клубу роздрукувати напрацьовані документи, потім забіг по дорозі до кіоску «Соки-води» щось попити й о 13.40 зайшов у метро. На ескалаторі зазирнув у свій смартфон і на УП побачив шокуючі новини про події під Верховною Радою. Не встиг навіть збагнути, що ж саме сталося, як отримав есемеску з розпорядженням для свободівських керівників негайно зібрати своїх людей біля сцени. Виходжу на «Арсенальній» і через Маріїнський парк прямую до Верховної Ради, обдзвонюючи на ходу своїх людей. Десь о 14.05 на підході до Ради зустрілися і обмінявшись інформацією про те, що сталося, вирішуємо їхати на тестування кандидатів. Десь за три метри від входу на станцію метро «Арсенальна» з вигуками «Стоять!» нам заламали руки, повідомивши, що ми затримані за підозрою щодо співучасті в масових заворушеннях і скоєнні теракту під Верховною Радою.
Затримання проходило «обличчям в асфальт», а по дорозі до райвідділку таким матюччям нас накрили й стільки стусанів надавали, що нам і не снилося. Під час перебування в міліції я зрозумів, що таке витончене катування. Це коли тебе привозять у райвідділ десь о 15.00, а протокол про затримання складають лише о третій ночі. При цьому ти спочатку години півтори лежиш у кайданках на підлозі, а потім тебе піднімають і до 22-ї години не дають сісти, не дають пити, їсти, подзвонити рідним, колегам, викликати адвоката… При цьому всі твої речі, у тім числі й смартфон, мобільні телефони, у тебе забрали, й ти відчуваєш себе повністю відрізаним від світу. На тебе постійно тиснуть психологічно, всіляко ображають і навіть б’ють і катують, а ти нічого вдіяти не можеш.

З такими методами розслідування, коли по факту скоєння злочину спочатку призначаються винні, а вже потім підлаштовуються під них якісь докази, можна приписати абсолютно непричетній до цього людині будь-які злочинні дії.

Записав Роман РАБДЄВ