СУСПІЛЬСТВО

Мандрівники з Кропивницького відвідали Ольвію (ФОТО)

Радувати новими поїздками продовжує туристичний клуб «Мандрівник», що в Кропивницькому. На зелені святки, у день Трійці, непосидючі прихильники пізнавального та рухливого відпочинку побували в одному з найцікавіших місць України, Ольвії.

Звісно, допитливих, насамперед, вразила велика кількість археологічних пам’яток найважливішої грецької колонії в дельті Гіпаніса (Південного Буга) та Борисфена (Дніпра), заснованої понад дві з половиною тисячі років тому. У цій прекрасній горбистій місцині не треба мати якусь аж надто розвинену уяву, щоб перед очима ожило античне місто, розташоване на двох терасах, поєднаних сходами. Нижня частина його межувала з Бузьким лиманом і мала порт. Ольвію оточували міцні мури й оборонні вежі. Забудована була критими черепицею кам'яними спорудами громадського, житлового, господарського та виробничого призначення. Вулиці й тротуари, вимощені кам'яними плитами, прикрашені статуями богів і героїв, різбленими в камені портретами заслужених містян та мармуровими плитами з декретами управи міста-держави. В населеному пункті існувала розгалужена система водопроводу з труб. Навколо був некрополь-цвинтар. Цікаво, що навіть у його холодних склепах, показаних гостям, продовжує вирувати життя. Входи до царства мертвих облюбували місцеві ластівки, котрі саме тут виводять своїх пташенят!

Багато інформації про минуле Ольвії біля музейних експозицій та поблизу залишків чисельних міських споруд надала небайдужа до свого заняття екскурсовод пані Олена. Згадала, що розпочинав наукове дослідження території понад сто років тому знаний археолог Борис Фармаковський. Наразі розкопки тривають. Крім українських дослідників, пошуками утрачених часів займаються вчені з Польщі, Німеччини та інших країн.

Але не тільки чисельними пам’ятками археології вражає історична місцина. Тут неймовірно гарні краєвиди. Наші туристи потрапили сюди саме на період буяння різнотрав’я. Квітне звіробій, буркун, дика рожа, жовтий різновид деревію, фіолетові безсмертники… До їх запахів, які охоче дегустував кожен з нас завдяки лагідному вітерцю з Бузького лиману, домішувався аромат полиневих та молочаєвих. Кажуть, що тут мешкає чимало плазунів. Утім, кропивничани випадково побачили, здається, лише одну маленьку змійку.

Особливе враження виникло поблизу води. Це вона принесла колись сюди греків-переселенців. Відомо також, що саме вона за останні століття й поглинула частину Ольвії. Тому берег буквально усіяний залишками кераміки та будівельного каменю стародавніх греків. Тут і фрагменти розбитих амфор, і різновеликі ручки від них, і шматки давньої черепиці… Отож, здається, попри десятиліття наполегливої праці вчених та навіть злодійкуватих розкопок «чорних археологів», давньогрецьке місто-держава продовжує ховати в своїх землях і водах ще чимало загадок минулих тисячоліть.

Після сказаного. Звісно, що, як завжди, окремої публікації заслуговує розповідь про відсутність належних під’їздних шляхів до знакового туристичного місця на Півдні України. Мова йде про ділянку траси від межі Кіровоградської області до Миколаєва. Але туристи як прочани. Вони, щоб отримати насолоду від чогось духовного, наочно побаченого й пізнаного, обов’язково мають здолавши певні труднощі.

Але й тут не без своїх чи не позитивних нюансів. Жахлива дорога привчила місцеву фауну не боятися людей. Помилуватися у всій красі барвистими фазанами, що займалися своїми справами на узбіччі, якраз і дозволив вимушено повільний рух транспорту початку ХХІ століття. А де ще, крім напрямку на Очаківський район до Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія», ви зможете побачити милу картину, коли дві перепілочки переводять власний чисельний виводок малесеньких перепеленят через дорогу, зовсім не турбуючись за життя пташиної родини?

Відомо, що в перекладі з грецької, слово Ольвія означає «щаслива». На переконання туристів була б вона щасливішою в багато раз, якби Миколаївською трасою (і ніякою інакше!), бодай раз на рік, в обов’язковому порядку туди мандрували поважні гості з Києва.

Федір Шепель,

фото автора