СУСПІЛЬСТВО

Конкурсу Петра Яцика потрібні меценати

Уже шістнадцять років поспіль у десятках країн світу школярі й студенти змагаються за звання кращого знавця української мови, беручи участь у Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика. Цей конкурс проходив навіть у Китаї та Фінляндії.

Зазвичай школярі готуються до нього ретельніше, ніж до Всеукраїнської олімпіади з української мови. Про місцеві особливості та традиції конкурсу ми поцікавилися у методистів науково-методичної лабораторії гуманітарно-естетичних дисциплін Кіровоградського інституту післядипломної педагогічної освіти імені В. Сухомлинського Галини Мінич та Ірини Маранської.

– Це міжнародний конкурс і це говорить багато про що. Чи потрібен він? Так. Він стимулює дітей до отримання нових знань, допомагає їм оцінювати власні напрацювання. Це як фундамент для участі в олімпіадах, оскільки в ньому беруть участь учні, починаючи з початкових класів, та студенти вузів І-ІІ рівня акредитації. Це стартовий майданчик і до навчання в Малій академії наук, а потім і в гуманітарних вишах, – навперебій розповідали мої співрозмовниці.

Традиційно І-й етап стартує 9 листопада – в День української писемності та мови. Другий, районний, не прив’язаний до конкретних дат, третій, обласний, зазвичай проводять у кіровоградській школі № 6, де й визначаються найліпші знавці мови, котрим доводиться на четвертому фінальному етапі виборювати право вважатися найкращим у своїй віковій категорії в Україні. Останній, також уже традиційно, проводиться в січні на базі Кіровоградського обласного загальноосвітнього навчально-виховного комплексу гуманітарно-естетичного профілю.

Запевнили мене, що це конкурс цікавий зусібіч: і творчими та тестовими завданнями, і подарунками, що ними завжди винагороджують учасників. От тільки фінансування обласного етапу – кепське, дітей централізовано не харчують, кошти для винагород чи призи організаторам доводиться шукати.

– Мову люблять ніби всі, але брати участь у нагороджені її знавців не всі любителі мови готові, – напівжартома констатують методисти.

Відомо, конкурс імені Петра Яцика підтримує Ліга меценатів. Але то на вищому рівні, а де ж місцеві меценати? Їх майже немає.
І все ж з року в рік престижність конкурсу зростає, як і рівень підготовки самих конкурсантів. Є діти, які постійно, з початкових класів, беруть у ньому участь і добиваються високих результатів. Мені назвали Анатолія Шестакова, учня Богданівської школи №1 імені І. Ткаченка, котрий три роки поспіль ставав переможцем. Учениця школи-інтернату Анатолія Короткова Юля Валента також успішно брала участь, починаючи з 3-го класу. До слова, нагородження проходить у Києві в драмтеатрі імені Франка у травні: досить урочисто та піднесено.

Лариса РОМАНЮК