СУСПІЛЬСТВО

Леонід Савкунов: Пічництво – це наука

Як пічника Леоніда Савкунова (на знімку) знають далеко за межами його рідної Бережинки – і в Києві, і в Дніпропетровську, і навіть у російській столиці, де він років зо п’ятнадцять тому споруджував каміни тамтешнім багатіям.

А починав цю свою кар’єру Леонід Миколайович у юності, коли дрова та хмиз були основними енергоносіями у вітчизняному сільському побуті.

– Поставив батько нову хату, – згадав Савкунов про свій перший пічницький досвід. – Найняв він пічника, той спорудив піч, а вона – курить! Тоді я взявся переробити її – і в мене вийшло…

Був затребуваним пічницький хист цього чоловіка і в пізніші часи – в епоху дешевого природного газу, адже багато населених пунктів України залишалося без так званого голубого палива. При цьому основна професійна діяльність Леоніда Миколайовича не була пов’язана з печами і димарями – він трудився на залізниці.

– А пічництво – це моє хобі, – каже Савкунов.

Тепер, коли природний газ та електроенергія стали дуже дорогим задоволенням, настав зоряний час таких, як він, спеціалістів. І навіть у поважному віці (восьмий десяток пішов) чоловік виконує замовлення бажаючих поставити камін чи переробити систему опалення.

У цьому Леонідові Миколайовичу допомагає племінник.

– Уже років із п’ять працюю спільно зі Славиком, йому – за сорок, – розповідає маститий пічник. – Замовники знаходять нас через Інтернет, Славик там оголошення розміщує. Племінник працює пічником і самостійно, та якщо якесь надскладне завдання – я вирушаю на допомогу.

За словами Леоніда Савкунова, пічництво – це справж-

ня наука, яка передбачає ряд суворих правил. Не дотриматися їх – значить перетворити житло, де встановлюється таке джерело тепла, на зону смертельної небезпеки (від чадного газу).

– Важливі і висота димоходу, і його ширина, і параметри дашка над димарем, – веде далі Леонід Савкунов. – А при спорудженні каміна треба враховувати площу кімнати, де його встановлюєш. Крім того, важливе місце розташування каміна відносно дверей у кімнаті…

У приватному будинку (гарному, з білої цегли, великому) Савкунова є і камін, і пічка під дрова та вугілля, і газовий котел.

– Камін великого тепла не дає, він – для душі, – пояснив господар. – Як поганий настрій – запалюю камін.

Поряд із каміном – пічка. Піднявши конфорки, Леонід Миколайович показав усередині пічки її «серце» – металеву трубчату конструкцію («Сам зварив», – прокоментував господар), у якій нагрівається вода і подається до радіаторів, встановлених по всьому будинку. До цієї ж системи водяного опалення під’єднано модерний газовий котел, який знаходиться у сусідньому приміщенні.

– Спершу вмикаю газовий котел, – розповів Савкунов про те, як користується своєю комбінованою системою. – Коли батареї нагріються, вимикаю газ і запалюю дрова в пічці.

За словами чоловіка, такий спосіб обігріву приносить йому велику економію коштів.

– За місяць більше трьохсот кубів газу не спалюю, – повідомив чоловік. – Це дуже мало при такій площі будинку, як у нас – сто п’ятдесят квадратних метрів.

Також господар запевнив, що у представників пожежної служби, які перед початком опалювального сезону побували в Бережинці, не знайшлося жодних претензій до його «хитрої» системи. До пічок, які він спорудив у помешканнях земляків, – також.

Віктор КРУПСЬКИЙ