СУСПІЛЬСТВО

Світлана Бондаренко: Вони хочуть демонтувати намет, але нас вони не «демонтують»

Протестна акція на центральній площі Кіровограда набуває незрозумілого розвитку. Замість того, щоб нарешті розв’язати конфлікт, влада зайняла позицію стороннього спостерігача, а днями біля намету викликані служби «випадково» виявили отруйну речовину – ртуть. Хто й навіщо її підкинув?

Уже місяць поспіль, переважно вранці, рух транспорту в Кіровограді виявляється частково заблокованим. Це приносить чималі незручності всім – як водіям, так і тим, хто поспішає на роботу. Причина – вулиці то в одному, то в іншому місці перекривають протестуючі зі скандально відомого гуртожитку, що знаходиться по проспекту Університетському, 21. Люди вже не один місяць вимагають передати їхнє проблемне житло у власність міста. Випадок, кажуть фахівці, юридично запущений, тож вирішити його на користь мешканців одномоментно не вдасться.

А тим часом ситуація з протестувальниками тільки загострюється. Минулого вівторка викликані на площу Героїв Майдану правоохоронці виявили біля намету кульки ртуті. Знахідку встигли оголосити терористичним актом.

– Ми зафіксували перевищення норми вмісту ртуті у повітрі у 12,7 раза. Тож необхідні демонтаж намету, демеркуризація його самого та території довкола, – заявив згодом директор ДУ «Кіровоградський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» Іван Касьяненко під час позачергового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

– Це все кимось навмисне вигадано, – сказала лідер протестуючих Світлана Бондаренко. – Вони хочуть демонтувати намет, але нас вони не «демонтують».

Жінка викликала слідчо-оперативну групу, написала заяву в СБУ, додзвонилася на «гарячі лінії» СБУ, Нацполіціі, Кабміну. Під вечір вівторка начальник головуправління Національної поліції міста Ігор Пайлік змушений був заявити, що демонтаж намету можливий лише за рішенням суду.

Протестувальники вважають, що провокація з ртуттю затівалася для очищення площі для проведення тут презентації патрульної поліції Кіровограда. Адже, посилаючись на небезпеку ртутних випарів для перехожих, представники влади не перекрили відразу рух площею, люди ходили й прогулювалися, відповідно – небезпечна ртуть розносилася по всьому місту. Лише через добу після надзвичайної ситуації заражене місце огородили належним чином.

З огляду на все це виникає питання: а чи була ртуть? Якщо була, то чому не поспішали подбати про безпеку кіровоградців?
Кажуть, що конфлікт між власниками гуртожитку і його мешканцями може розв’язати тільки суд. І це, мабуть, правильно. Але чому мають страждати через нього інші кіровоградці? Це теж питання, що потребує відповіді.

Лариса РОМАНЮК