СУСПІЛЬСТВО

Прокуратура області винна в тому, що Святослав Протас може надовго опинитися за гратами

Що є найбільшою цінністю нашої області? Не повірите – це ні наші славні чорноземи, ні корисні копалини, ні роботящі люди. Найбільшою цінністю є нинішній прокурор Анатолій Іванович Коваленко. У цьому я переконався, намагаючись через прес-службу відомства домовитися з ним про інтерв’ю. Її працівниці так оберігали свого патрона від можливих незручних запитань, що я вже не сумнівався, хто чи що у нас найцінніше.

Замість безпосереднього спілкування з прокурором мені пропонували надіслати запитання, на які вони підготують відповіді. Коли ж я заперечив проти такого формалізму, почув: Анатолій Іванович не всім ЗМІ дає інтерв’ю. Я навіть здогадався, яким не дає, а мені хотілося почути, як виконується дана ним обіцянка під час «інавгурації». Вступаючи на посаду, Анатолій Іванович сказав, що справа його честі – розслідувати злочини проти євромайданівців. Пізніше була спроба звіту його заступників, але й досі кіровоградська громада не поінформована, чи покарані всі «опричники» Януковича в області, зокрема, організатори антимайдану й опікуни «ті тушок», судді, які незаконно арештовували активістів, та інші.

Зважаючи на актуальність боротьби з корупцією, 16 червня газета направила листа Коваленку (як і радила його прес-служба) з черговою пропозицією дати інтерв’ю. Наше видання цікавило, зокрема, як ведеться боротьба з корупцією в очолюваному ним відомстві, в місцевих органах влади, чи готовий прокурор області навести тут справжній порядок. Сьогодні ні для кого не є секретом, що в недалекому минулому прокуратура займалася «викачуванням» коштів у підприємців, інших осіб з допомогою Кримінального кодексу, а окремі її працівники, як правило, це верхівка, ставали власниками дорогих авто й маєтків. Чи змінилося тут щось? Чому роками розслідуються нескладні справи?

Ще більше запитань стосовно контролю за діями чиновників. Тільки бездіяльністю або мовчазною згодою прокурорів на місцях можна пояснити те, що чимало з них раптом стали землевласниками, орендарями. Якщо цього не зупинити, то розбазарювання землі набуде катастрофічних масштабів – безкарність цьому сприяє. При зустрічі я поцікавився б і результатами розслідування кримінальної справи за фактом рекету, здійснюваного групою наближених до одного з керівників області осіб. Цю справу обласна прокуратура витребувала в поліції, але за два роки так і не спромоглася допитати потерпілих. Чи не навмисно це зроблено?

Тобто поговорити з прокурором було про що, та за три тижні нам так і не повідомили, коли зможемо з ним зустрітися. Зрозуміло, що причина тут не в прес-службі, а в ньому самому – така його позиція. Але виникає цілком закономірне запитання: якщо газета не може достукатися до прокурора області, то що вже казати про просту людину з якогось хутора?

Про все це можна було б і не писати, якби не гучне затримання головного санітарного лікаря України Свято-слава Протаса. Півтора року тому він очолював санітарну службу нашої області й, швидше за все, займався тим же, у чому його звинувачують нині, – хабарництвом. І, як це комусь не видасться дивним, у цьому винний не тільки він, а й наша доблесна обласна прокуратура. 4 вересня 2014 року газета «З перших уст» опублікувала матеріал про ситуацію, що виникла навколо одного з кіровоградських кар’єрів. Тодішня влада накинула на підприємство оком, а оскільки власник не хотів поступатися акціями, влаштувала терор із використанням санітарної служби. Протас робив усе, аби підприємство не працювало. Зняв «заборону», коли власник кар’єру, за порадою друзів, зустрівся з ним і передав йому кошти.

Здавалось, які ще треба підстави, аби за оприлюдненим фактом розпочати перевірку й тим самим вберегти пана Протаса від подальшого зловживання службовим становищем, від ганьби й можливого позбавлення волі? Вдали, що не помітили публікації, а насправді були зайняті тим, чим і глава санітарної служби. Вразі засудження Протаса кіровоградська прокуратура просто зобов‘язана носити йому передачі – сама допустила.

Валерій М’ЯТОВИЧ

P. S. Коли цей матеріал було підготовлено до друку, зателефонувала керівник прес-служби Оксана Звенигородська й повідомила, що нам надіслано відповідь аж на п’яти сторінках. Чомусь Анатолій Іванович вирішив, що так спілкуватися краще. Утім його можна зрозуміти: нещодавно Генеральний прокурор Юрій Луценко видав наказ про проходження перевірки на доброчесність усіх прокурорів регіональних та місцевих прокуратур. Ось, мабуть, і думає Анатолій Іванович, що йому робити – йти до Юрія Віталійовича з повинною чи писати заяву.

В. М.