Понад 17 років Олександр працював в «Укрзалізниці» — прокладав колії та встановлював шпали по всій Україні.
Ця мирна професія згодом подарувала йому фронтовий позивний — «Шпала». Сьогодні його маршрут проходить уже не залізничними коліями, а бойовими позиціями на Сумщині.
Понад півтора року Олександр разом із побратимами захищає Україну. За цей час були обстріли, бойові виходи, поранення і повернення до строю. Та навіть у найскладніші моменти боєць намагається залишатися спокійним і підтримувати тих, хто поруч.
«Не такий страшний вовк, як його малюють», — усміхаючись, говорить «Шпала». Ці слова він часто адресує побратимам, які вперше стикаються з реаліями війни.
Страх, каже Олександр, є у кожного. Але з власного досвіду знає: головне — не дозволити йому керувати собою.
«Найстрашніше — це все нове. Коли поруч із позицією вперше прилетів КАБ. Коли вперше почав працювати по нас міномет. Було страшно. Але з часом до всього звикаєш», — згадує військовий.
Його фронтові будні — виходи на передній край, короткий відпочинок і знову позиції. FPV-дрони, мінометні обстріли та постійна готовність діяти стали частиною життя. У таких умовах важливі не лише професійні навички, а й здатність залишатися людиною, підтримати товариша словом і не дати напрузі перемогти.
Після повернення з позицій у «Шпали» свій рецепт гарного настрою простий:
— Як обстановка?
— По кайфу.
— Як здоров’я?
— Краще всіх.
— Як настрій?
— Взагалі все чудово.
За цією легкою відповіддю — важкий досвід. Олександр двічі зазнавав поранень, проходив лікування і щоразу повертався до виконання бойових завдань.
Мужність, стійкість і самовіддану службу військового відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та медаллю Міністерства оборони України «Лицарський хрест».
Та найбільше сил «Шпалі» дають не нагороди. На Кіровоградщині на нього чекають мама, син, донька та улюблена онучка Мирослава. В Одесі — кохана Наталія. Саме заради них, каже Олександр, хочеться витримати найважчі дні та повернутися додому.
А побратимам він залишає просту пораду, за якою стоїть власний досвід:
«Бережіть себе. Слухайте тих, хто вже має бойовий досвід. І обов’язково повертайтеся живими до своїх рідних».
Бо за кожною бойовою позицією, кожним виходом і кожним поверненням стоять люди, які чекають. І саме думка про них допомагає нашим захисникам триматися.
