СУСПІЛЬСТВО

Хворі дошкільнята: водити чи не водити до дитячого садка

Проблема хвороб дітей у дитячих навчальних закладах не нова. З приходом зими вона загострюється ще більше, особливо такої як цього року. 

Коливання температури в поєднанні з підвищеною вологістю повітря – найсприятливіші умови для збудників хвороб. Якщо при морозі віруси гинуть, то плюсова температура, навпаки, поширює їх.

Дитячий садок – новий життєвий етап для кожного малюка. Саме спілкування з іншими дітьми формує юну особистість. Але що робити, коли замість нових вражень, пошуку себе та всього іншого, дитина змушена більшість часу проводити на лікарняному. 

У нашому суспільстві вирішити проблему з відвідуванням дитсадка хворих дітей майже не реально. Звісно, якщо матуся в декретній відпустці чи не працює, чому не залишити малюка вдома. А якщо дитину немає з ким залишити, а піти на лікарняний не дозволяють обставини? 

Часто чуємо:

І.: Допоможіть, будь ласка, дійовими методами з прийняттям до садка хворих дітей.

А.:Таких методів немає, як кажуть вихователі, вони не мають права не приймати дитину, якщо мати стверджує, що дитина здорова.

Н.:  Якщо є довідка, то нічого не вдієш. Я вже пригрозила зняти на відео жахливий кашель, зелені соплі дитини та викликати лікаря, який дав цю довідку. Лише тоді батьки забрали дитину додому.

В.: Мені своєї дитини шкода, шкода й інших, тому я сиджу вдома тижнями, поки не вилікуємося остаточно. 

Ж.:  Хтось водить хворих дітей, бо немає з ким лишити, а я маю винаймати няню та водити свою дитину на індивідуальні заняття? Вже три роки намагаюся «привчити» дитину до садка, але марно. Три дні в садочку – три тижні лікуємося.

С.:  Лікар виписує з лікарняного на 7-10 день хвороби, і не важливо одужала дитина, чи ні. Доки не будуть встановлені якісь норми, батьки будуть водити хворих дітей.Л.: Ця проблема була, є і буде у дитячих садках. Або треба змиритися з цим, або не водити дитину.

Згідно з новим Санітарним регламентом для дошкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 № 234, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14 квітня 2016 року  за № 563/28693, відтепер після перенесеного інфекційного захворювання приймання дітей до дошкільного навчального закладу дозволяється лише за наявності медичної довідки закладу охорони здоров’я, в якому дитина перебувала під медичним наглядом. Діти після тимчасової відсутності у дошкільному навчальному закладі з інших причин приймаються без медичних довідок, за умови відсутності явних ознак захворювання. 

Тимчасова – це скільки, і хто тепер має визначати ці ознаки? 

Згідно з тим же регламентом щоденні медичні огляди дітей мають здійснюватися медичним персоналом дошкільного навчального закладу. У разі виявлення ознак інфекційної хвороби дитину ізолюють від здорових дітей. За показами дитині надають невідкладну медичну допомогу. Залежно від стану дитину залишають у ізоляторі до приходу батьків або викликають швидку/невідкладну медичну допомогу для медичного огляду дитини та можливої госпіталізації. До закладу охорони здоров'я, за яким закріплений дошкільний навчальний заклад, негайно направляється повідомлення про інфекційне захворювання, харчове отруєння, незвичайну реакцію на щеплення тощо.

Але навряд медсестра закладу щоранку заходить до кожної групи й оглядає всіх дітей. Та й вихователі не завжди реагують на симптоми, адже це – малі діти і вони дуже часто плачуть, а звідси соплі і кашель.

Лікарі ж одноголосно розповідають про адаптаційний період, що ситуація, коли дитина не хворіла до трьох років, а після приходу до садка почала регулярно – абсолютно нормальна. Так і виходить – одні батьки тижнями лікують свою дитину, а інші приводять хвору. Дитина повертається з лікарняного до дітей,  які ще є вірусоносіями – і пішла ланцюжкова реакція. Замкнено коло. 

Здається, вихід лише один – брати всю відповідальність на себе. По-перше, особисто переговорити з медсестрою, вихователями, а можливо й з завідуючою дитячого закладу. По-друге, наполегливо просити батьків не приводити хворих дітей, в іншому разі особисто викликати лікаря аби той засвідчив хворобу. По-третє, при перших же ознаках починати лікування і не доводити до ускладнень. Все ж таки повіримо лікарям про адаптацію і сподіватимемось, що все минеться без ускладнень.