СУСПІЛЬСТВО

Із сесії Катеринівської сільської ради: важливі непрості рішення

На п’яту сесію Катеринівської сільської ради, що в Кіровоградському районі, чекали чи не всі жителі сіл, що торік об’єдналися в одну громаду, а особливо школярі, їхні батьки і вчителі.

Нічого несподіваного в цьому не було, адже сесія мала започаткувати реформування місцевих шкіл, а відтак і відповісти на головне запитання – де навчатимуться діти, чи не доведеться їм щодня їздити в інше село, інформує в останньому числі газета «Наша громада».

Розробники моделі майбутньої організації шкільного навчання запропонували об‘єднати три школи в одну, зберігши за нею всі шкільні приміщення. На їхнє переконання, це не тільки забезпечило б значну економію коштів на оплаті праці вчителів і обслуговуючого персоналу, а й дало б змогу уникнути зниження рівня школи через брак учнів, як того вимагає законодавство.

На зібранні депутатів та членів виконкому  і під час громадських слухань за участі батьків та вчителів серйозних претензій до запропонованого проекту не прозвучало. Вони з‘явилися вже на сесії, яка відбулася минулої п‘ятниці. Якоїсь миті навіть здавалося, що реорганізацію доведеться відкласти щонайменше на рік (були й такі пропозиції), та врешті-решт депутати її затвердили, причому одноголосно. 

Про те, чому так непросто проходив розгляд цього питання,  трохи згодом, бо воно в порядку денному було не першим. Спочатку депутати внесли зміни до бюджету на 2018 рік, перерозподіливши мільйон 780 тисяч гривень на різні потреби – на оплату використаної електроенергії, газу, придбання медичного обладнання, матеріалів для КП «Обрій» тощо. Отриманих від перевиконання доходної частини бюджету в першому кварталі коштів не вистачало, тому довелося «позичати» їх у інших статтей витрат.

Далі розгорнулася тривала дискусія щодо того, чи надавати додаткові кошти на функціонування районної лікарні. Сільський голова Тетяна Терещенко повідомила, що всю державну субвенцію в розмірі мільйона 900 тисяч гривень рада направила на потреби районної лікарні, однак там порахували, що цього не достатньо й просять виділити ще мільйон 700 тисяч гривень з бюджету сільради. 

З цього приводу в депутатів виникло чимало запитань. Наприклад, їх здивувало повідомлення адміністрації районної лікарні про те, що в січні-лютому нинішнього року до них по допомогу звернулося нібито понад 2400 жителів Катеринівської сільради. Чи не завищено цифру? З‘ясувалося, маються на увазі кількість відвідання лікарів, яких під час звернення людини до лікарні може бути до десятка. Ще згадали, що лікарня просила допомогти коштами для придбання інсуліну на 30 хворих, а їх при перевірці виявилося всього 21. 

– Усе це так, але ми не можемо відмежуватися від районної лікарні,– сказав депутат Анатолій Яцканич і запропонував повернутися до питання про її підтримку на наступній сесії, запросивши головного лікаря. З ним погодилися решта депутатів, розуміючи, що без послуг районної лікарні все-таки не обійтися, тим більше, що ще є проблеми в наданні допомоги на місцевому, первинному рівні.

Не відразу було прийнято рішення й у питанні про надання матеріальної допомоги окремим громадянам. Пропонувалося спочатку розробити програму, визначити категорії населення, які мають право на цю допомогу, а вже потім виносити питання на сесію. Депутати Володимир Макєєв, Віктор Мамалига та інші  висловилися проти, оскільки, сказали вони, люди потребують допомоги сьогодні. Вирішили повернутися до цього  питання після розгляду інших питань порядку денного.

Наступним було вже згадане питання  про реорганізацію Катеринівської, Олексіївської та Володимирівської шкіл шляхом злиття в одну загальну середню школу І–ІІІ ступенів школу–ліцей. Додаток «ліцей» з‘явився за кілька днів до сесії. Як пояснила начальник відділу освіти, культури, культурної спадщини, спорту, туризму й охорони праці Яна Циба, підвищити статус школи до ліцею запропонували в обласному управлінні освіти, де до слова, схвалили проект утворення на базі трьох шкіл однієї.

Здавалося б, заснування ліцею не повинне було б викликати в присутніх запитань, але їх було чимало, насамперед у запрошених керівників шкіл. Зокрема, директора Катеринівської школи Олену Теніченко цікавило, чи не призведе це до збільшення витрат, адже ліцей передбачає поглиблене вивчення профільних предметів, директора Олексіївської школи Вікторію Токар – чи не передбачає реорганізація спочатку звільнення, а потім прийом на роботу вчителів, чи не закінчиться реорганізація тим, що частину шкіл закриють, та інше. Мабуть, запевнення начальника відділу освіти про те, що не варто боятися можливих ускладнень у зв‘язку із заснуванням у школі ліцею, не були достатньо переконливими, бо сумніви директорів шкіл підтримали й деякі депутати. 

– Якщо так лякає слово «ліцей», можна його прибрати й залишиться загальноосвітня середня школа І–ІІІ ступенів, – запропонувала начальник відділу. 

– А коли нова школа запрацює і все буде добре, ми зможемо заснувати ліцей будь-коли, – сказала депутат Тетяна Кухта.

А депутат Володимир Макєєв закликав колег визначатися.

– Люди (інші об‘єднані громади. – Авт.) уже реорганізувалися й отримують від держави субвенцію, а ми ще думаємо, – сказав він.

Проте до голосування за проект було ще далеко. Чомусь директорів хвилювало, чи законно буде розділяти учнів одного класу між трьома корпусами, тощо. Прозвучала навіть думка про те, щоб перенести питання реорганізації шкіл на майбутнє, однак депутати з нею не погодилися й одноголосно підтримали реорганізацію шляхом злиття трьох шкіл в одну. Без ліцею. 

Рада затвердила також генеральний план Обознівки, програму виконання заходів з організації та проведення призову громадян на строкову військову службу, програму цивільного захисту на 2018-2019 роки, положення про конкурс на посаду директора закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів, розглянула заяви стосовно надання дозволу на розробку проектів землеустрою та затвердження технічної документації.

Наприкінці сесії депутати, як і обіцяли, повернулися до питання про надання матеріальної допомоги. Підсумком розгляду стало затвердження відповідної програми та виділення коштів на лікування і поховання соціально незахищеним особам.

Валерій М‘ЯТОВИЧ